Промовляє звір до звіря,
Хто підслуха мову їх,
Хто у лісі найде квітку,
Найде скарбів цілий міх,
А пісні все далі лються,
Вже поблідли і зірки,
А ще огнища палають
І мережуться танки.
На кійки стоять, схилившись,
Бородаті віщуни
І росказують, що буде
І з якої сторони.
Роздають недужим зілля,
Щось шепочуть і плюють…
Сих водою напувають,
Тим каміньчики дають.
І здається з лісу вийшов
На узлісся Лісовик.
Став, заслухавсь, задивився…
Стрепенувсь і знову зник.
І, здається, щойно бігли
Тут русалки польові
І розсипали із сміхом
Самоцвіти по траві.
