„Вояки! Як мури, стійте,
Не гасіть у серці гнів,
Не вкривайтеся ганьбою
Безсоромних боюнів!
Умремо — ганьби не буде,
Втечемо — на вік ганьба!
Ще нікому не відомо,
Чим скінчиться боротьба!
Хай же сурмлять наші сурми,
Ллється пісня бойова,
Хай поляже серед бою,
Перша княжа голова!..“
— „Де твоя поляже, князю,
Від ворожої руки,
Там і наші хай поляжуть“! —
Закричали вояки.
І заграли срібні сурми,
І забрязкали мечі,
І земля укрилась трупом,
Кров розілляну п'ючи.
Як тікав Хозарин битий
І Болгарин й Печеніг,
Так тікали й Греки з бою…
Святослав їх переміг.
