Войовничі Печеніги
Знов збіраються в поход,
Знов ідуть і облягають
Український Білгород.
Налякалися міщани:
— „Ну настав нам, видко, край:
Хліб останній доїдаєм, —
Хоч лягай та умірай“.
Зажурились і підмоги
Вже не ждали нівідкіль,
Вже збіралися скоритись,
Аж іде старий Кісіль.
— „Помагай Дажбог! Не плачте
Дам пораду добру я…
Я — Кісіль! і вам я раджу
Наварити кісіля.
Весь овес, усю пшеницю
Поваріть у казанах,
Скрізь розлийте по криницях,
Скріз розставте у чанах.“
