Перейти до вмісту

Сторінка:Опільський Ю. Золотий лев (Краків, 1941).djvu/46

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

— Авже ж, що ні! — відповів Бортняк. — Слово боярина заважить більше, чим наше.

— Ото ж то й є. Тому підстережім отут у вивозі баскака й зловимо його, а безпечні будемо і перед королем, і перед боярином!

Коли б грім луснув був отут у середину круга, то не було б більшого здивування в громаді.

— Баскак везе гроші з усієї Погориної волости, а біля нього нема більше як сотня ратників. Нас тут около дві сотні, а в лісі, як знаєте, один наш вартий двох татар! — переконував Ярослав.

Зразу не відповідав ніхто, врешті виступив Бортняк.

— Це правда, що ти кажеш, і нема сумніву, що при татаринові найдеться гріш, але коли так, то чому боярин не відпускає з нами ніодного із своїх ратників? А є їх у нього з двадцять, самі молоді, тугі, добре озброєні парубки.

— Так, але всі вони не з наших, половці та чорні клобуки, — завважив Ігор. — А до того вони ще вчора кудись виїхали.

— Чи не зрада? — вигукнув хтось. — Ми тут зловимо баскака, а вони наведуть на нас цілу хмару татар.

— Справді! — підхопив Бортняк. — Ти кажеш, Ярославе, що як зловимо баскака, то будемо безпечні від короля й від боярина, але хто забезпечить нас перед татарвою, якщо вона візьме верх?

— А чи ви гадаєте, що я, вхопивши баскака, заведу

47