ними ляльками якась молода ляля, бо годї подумати, щоби на три женщини були три старі баби…
Даремна студія! в залубнях не було слїду нїякого молодого житя. Хотячи порушити одну часть орґанїзму, треба би було пустити в рух цїлий механїзм.
— Ану, переганяй!
Перегнали. З-поміж трьох богинь можна було замітити бодай одну, що хоч найбільше мала на собі хусток, плахт і шаликів, таки займала найменший обєм у залубнях, а сидїла лицем до матери, бо так їй було затишнїйше від вітру і вигіднїйше.
Минаючи залубнї почув молодець, як хтось сказав півголосом:
— Хтось їде за нами.
— Най їде.
— О, переганяє нас…
— Та най там! Не оглядайте ся дїти… то неладно…
„Дїти“ не розуміли коменди, як і сам комендант не слухав її! Три пари очий звернули ся в сторону, куди переїздив молодець тими простими саньми. А йому здавало ся, що бачив пару чорних очий у тої, що сидїла vis-a-vis.
— А то хто була „та трета“? — запитав візника, занятий своїми думками.
— Я не дивив ся нї на одну; минї „байбардзо“ було, бо я вважав, щоби сани в рів не з'їхали.
— Осел! — подумав „пан“. Хотїв повернути очима ще раз назад себе, але трудно було йому в кожусї.
|
|
— Якийсь пан переїхав, — обізвала ся перша панї-матка, коли остали позад від саний.
— Пан у хлопськім кожусї, — додала Клявдія.
