Ця сторінка вичитана
ЯЧМІНЬ.
Син: Скажи менї, будь ласкав, тату,
Чого ячмінь наш так поріс,
Що колосів прямих я бачу тут богато,
А деякі зовсїм схилили ся у низ,
Мов ми, неписьменні, перед великим паном,
Мов перед судовим на вартї козаки?
Батько: Отті прямії колоски
Зовсїм пустїсїнькі ростуть по ниві даром,
Котрі-ж поклякнули, то Божа благодать;
Їх гне зерно, вони нас мусять годувать.
Син: Тогож то голову до неба зволив драть
Наш писар волосний, Онисько Харчовитий.
А він бачу…
Батько: Мовчи! почують — будеш битий.
