Ножі обоюдні,
65Розпанахають погане,
Гниле серце, трудне,
І вицідять сукровату,
І наллють живої
Козацької тії крови,
70Чистої, святої!
Може… може… а між тими,
Між ножами — рута
І барвінок розівється,
І слово забуте,
70Моє слово тихосумне,
Богобоязливе
Згадається, — і дівоче
Серце боязливе
Стрепенеться, як рибонька,
80І мене згадає…
Слово моє, сльози мої, —
Раю ти мій, раю!
Спи, Чигрине! Нехай гинуть
У ворога діти!
85Спи, гетьмане, поки встане
Правда на сім світі!
1844. 19. II.
Москва.
