пище з червоною бородою і жовтою шкірою, що виглядав на проводиря одної части товпи, піднїс над головою Фоґа свій страшний кулак і був би єго добре почастував, єсли би Фікс з пожертвованя не був приймив удару на себе. Під поломаним шовковим капелюхом набіг аґентови в одній хвили величезний ґуз.
— Єнкі![1] — закликав пан Фоґ і з погордою глянув на свого противника.
— Анґлїєць! — відповів великан.
— Ми побачимо ся!
— Коли хочете.
— Ваше імя?
— Пилип Фоґ. А ваше?
— Полковник Стемп Проктор.
По сїм перетиснула ся товпа попри них дальше. Фікса кинули на землю і він встав з подертою одежею, але без нїяких ушкоджень. Єго подорожний плащ і штани були цїлком подерті. Але за се не стало ся нїчого панї Аудї, лише Фікс дістав своє.
— Дякую вам, — сказав Фоґ до аґента, коли вийшли з натовпу.
— Нема за що, — відповів Фікс, — але тепер ходїть зі мною.
— Куди?
— До склепу з одїнєм.
І дїйстно треба було до склепу зайти. Одежа на обох була так подерта, немов би они брали участь в бійцї за Камерфільдом або Мандібоєм.
За годину були вже оба порядно одїті і вернули до Міжнародного готелю.
- ↑ Так згідно прозивають Анґлїйцї Американцїв.
