Відтак зложив книжку і дальше ждав.
На годиннику цлового уряду вибила перша година. Пан Фоґ запамятав собі, що єго годинник іде скорше о дві мінути. Друга година! Припустивши, що він сїв би тепер на поспішний поїзд, то мігби прибути до Клюбу реформи в Лондонї ще перед осьмою годиною і сорок пять мінут. Зморщив легко чоло…
О другій годинї і трийцять три мінути роздав ся на коридорі шум, заскрипіли якісь двері. Чути було голоси Паспартута і Фікса.
На хвилю заблисли очи Пилипа Фоґа.
Розтворили ся двері і панї Ауда, Паспарту та Фікс вбігли до середини.
Фікс ледве дихав, єго волосє було побурене… не міг говорити!
— Пане, — лепетїв задиханий, — пане… даруйте… нещастна подібність… Злодїй увязнений вже від трех днїв… Ви вільні!…
Пилип Фоґ був вільний! Він приступив до полїцийного аґента, глянув єму бистро в очи і зробив одно одиноке скоре порушенє, якого в житю не робив і хто знає, чи і пізнїйше довелось єму коли робити; він підніс обі руки до гори і як який автомат ударив обома кулаками нещастного аґента.
— Знаменито! — крикнув Паспарту. — Се значить ударити справдї по анґлїйски.
Фікс упав на землю і не сказав нї слова. Дістав заслужену нагороду. Але пан Фоґ, панї Ауда і Паспарту вибігли з цлового будинку, кинули ся до воза і за кілька мінут опинили ся на двірци.
Пилип Фоґ спитав за поспішним поїздом до Лондона…
