Що аж — прислухайся — чути до нас?
То він так дише і чохає, правда?
— Ні, то дельфіни проходять поверху,
Ловлять повітря за подихом тяжким
І знову пірнають під воду…
— Е-е, ти не цікаво розказуєш, тату,
Все ти береш і мені розбиваєш.
Видно, ти зовсім нічого не знаєш,
І казки про зорі складати не в силі.
— Сину мій славний,
Не мчися за примхою.
Правда зерниста — буйніша за казку.
Дійсність і мрію метку вигріває:
Казка над правдою — опар над морем.
