місце провокатора повстанчого руху в такім важнім стратегічнім вузлі, як стація Коростень.
Курієрка до от. Карого не вернулася: її арештували в бердичівськім повіті кілька днів після її прибуття. Отамана Карого вона вже не застала бо на Великдень цього року вийшло таке: Підпол. Карий — Яворський зайшов до одного хуторянина. З ним було декілька старшин і козаків. Господар був такий „гостинний“ і так напоїв горілкою всіх, що повстанці задрімали, а він, вийнявши револьвер отам. Карому, пострілив його в обидві ноги, при чому сонних повстанців повязав перед тим з допомогою своїх хатних, а наймита післав до Козятина по большевиків. Вони, з'явившись, забрали всіх повстанців разом з позбавленим можливости ходити, отаманом. Це була пімста того селянина зате, що в 1919 році отаман Карий розстріляв його рідного брата, у якого був на Великдень.
Коли Карого вели в Києві на розстріл то він голосно кричав: „Я отаман Карий йду на смерть за Україну. Попався катам по глупому, тому передайте всім повстанцям, щоб не були такі дурні!“ Нехай земля буде пером цьому повстанцеві, бо цю землю рідну він кохав понад усе.
Прийши вістки і з Катеринославщини, що червоні врешті прикрутили хвоста відомому Махнові — анархістові. Вже не помагала його тактика вганятися по степу тачанками. ҐПУ випихало щораз більше своїх агентів до „батька Махна“, здеморалізувало його силу і навіть „гвардію“ — „чортівську кінну сотню“. Багато Махнівців, коли під прикриттям ідеї анархізму чимало
