вами, що заявляє, і з реальним успіхом, який небудь „совѣтъ объединеннаго дворянства“ — невже це не слід кріпацьких відносин? А московські з'їзди, на яких „зубри“ ревуть і мукають на всю силу своїх зубрячих горлянок про культурні заслуги „нашего первенствующаго сословія“ і через це вимагають собі охорони і смашних пастівнів — це тільки зітлілі кісточки?.. Не треба багато міркувати, щоб у згаданих фактах побачити звязки з кріпацтвом. Воно загуло тільки в своїй чистій формі, як державно-юридична установа, але в фактичних відносинах, у пережитках, у звичаях воно любісенько дожило й до наших часів, тільки підмальоване зверху иншими, більш сучасними теоріями та змаганнями. І як що „зубри“ мають такого нахабности, щоб галасувати прилюдно про свої заслуги та величатись культурністю своєю, то треба ж голосно і виразно показати в минулому ті заслуги, і той грунт, на якому зросла їхня „культурність“. Ви говорите про свою культуру — будьте ласка: ось тінь Одарки, тінь Горпини, тінь Насті Чайківни — вони можуть посвідчити, бо ту вашу культуру на своїй шкурі дошкульно зазнали. Ви пишаєтесь заслугами і вимагаєте за їх од „отечества“ реальної дяки, — чудесно: ось козачка Олена, ось удова, ось її сини-некрути, — вони ваші заслуги на власні очі бачили (тим більше, що їх ви не соромились і до гола перед ними розбірались) і роскажуть, якої ви за них дяки варті… І коли у „зубрів“ така пам'ять коротка, коли вони здавна культивований і викоханий вовчий зуб хочуть доточити ще лисячим хвостом, то не вадить же хоч вряди-годи згадувати про той грунт, на якому викохалися і вовчий зуб, і лисячий хвіст, на якому зросли нащадки отих „інституток“ та паній, що давали хлости за погаслу свічку: „ти, мовляв, грішнице, і моєму спасенню шкодиш“. Так само й нащадкам грішниці, що власною спиною поновляла право старої панії на спасення, треба знати справжню картину того ладу, коли за панське спасення відбувала кріпацька спина. І з цього погляду оповідання Марка Вовчки варті великої уваги, з цього погляду не шкода на них часу затратити: це не пропащий час і він за себе виплатить… А через те обернемось-но знов до нашого матер'ялу.
Сергій Єфремов.
