го боку, як виявок визвольних тенденцій, що блискучим промінем загорілися на темному фоні 40-х років минулого віку. В такому як раз становищі і стоїть Марко Вовчок: далі за свої „Записки охотника“ він не поступився і через те зробився не величиньою фігурою в нашому письменстві, а тільки-но добрим, здоровим зерном, з якого виростає і, сподіваюсь, таки виросте могуче дерево справжнього письменства. Бувають письменники, що відразу, немов класична богиня з морської піни, виступають перед нами у всій чудовій красі своїй; як блискавка, роздирають вони темні хмари навкруги нас, блиснуть на мить, засліплюючи очі, раз, блиснуть другий — і так само раптом і зникають, як появились. В очах ще стоїть осяйне світло од них, але воно вже не сліпить, бо то тільки відлиск, а кругом запанувала ще більша, ще густіша темрява… Марко Вовчок у нашому письменстві був іменно такою блискавкою перед темним антрактом другої половини 60-х років, був блискучим, але швидко-минущим метеором, якого слава скотилась як-раз тоді, як ще люде не встигли й натішитися нею. Він запалав одразу і — згас…
Згас — значить, мусів згаснути, значить були тому причини, і не тільки в особистому житті автора, чи краще тут сказати вже — авторів, а і в громадських обставинах того часу. То тільки свічечку дрібненького таланта може загасити його особистий талан-доля, дмухнув на неї — і вона згасла, а для такого багаття ясного, яким одразу виявив був себе Марки Вовчок, цього занадто мало; треба було ще й нещасливого громадського впливу, щоб погасити зовсім його блискуче проміння.
Ми підходимо, здається мені, до центрального питання що до літературної долі одного з кращих наших письменників, до найцікавішого пункту в історії „загадкового“ псевдоніма — Марко Вовчок. І справді, в тій історії нерозгаданою загадкою переплелись і особисте життя двох складних натур, в деталях майже невідоме, і громадсько-політичні обставини часу. Що в тих наслідках, то ми бачимо, належить одному, що другим — напевне сказати трудно, і я на це не маю претензії, але попробую в загальних рисах зазначити процес тієї історії.
Молоде подружжя — щирий народолюбець, палкий ентузіяст, вихований на ідеях Кирило-Мефодієвського брацтва, і
