московські було иноді скликали виборних людей од попів, панів та городян з усього царства на земскі собори, та совітувались з ними про закони, та податі, які положити, та про те, чи воювати з ким, чи ні, — але з годом кинули й цей звичай. А собори не догадались зробити, як це робилось по де яких других землях, наприклад в Англійі, або в Шведів, щоб царь, чи хоче, чи не хоче, а скликав земську раду та з нею совітувавсь. Остатній собор земській був в Московщині з двісті років назад. Після того царі московські стали вже зовсім самодержавними, то б то, що сам і захоче, те й велить робити, а всі люде у царстві стали царськими холопами, так стали й зватись: холоп твій Івашко, або Петрушка, хоч який пан! А прості люде, селяне, то стали холопами царських холопів. Більш ста років назад цариця Катерина увільнила панів, щоб не звались холопами, а тільки вірнопіддданними, та діло через те мало змінилось. Катерина було скликала і щось підібне до земського собору, та скоро роспустила, — бо злякалась що стали говорити, щоб царські укази не могли зміняти того, що собор положить. Так і зостались
