роблять. Вони нам нічого не вадять і ми повинни памйатать, що робочі люде усі брати проміж собою. Йесть ще не мало украйінців в губерніях: Курській, Воронежській, по південних частях йіх, та в Бессарабській, Ставропольській, Саратовській, у земли Донськнх козаків, та в південній части Гроденськойі та Мінськойі губерній, та в Люблінській, та в Сьедліцькій. Так то воно виходить що на Украйіні руській і австрийській самих украйинців, простих людей мужиків живе найменш шістьнадцять мильйонів, в цільному шматку землі Оці шістьнадцять мильйонів людей по правді і повинні мати свою волю в свойіму краю і так же обладувати усійею украйінською землею до послідньойі десятини. Панів, жидів та купців я не рахую, бо то люде не робочі, — хіба хто візметься за роботу, як і прості люде, та стануть такими ж, як вони украйінцями. Скілько ж було б у нас усійейі землі, як би вона до нас належаза? Одрубнойі украйінськойі землі йесть більше, як девйать тисяч пйать сот квадратових миль, або більш як сорок вісім мильйонів десятин. Це значить, що на нашій Украйіні приходиться на кожну людину по три деся-
