Западо́к, дка́, м. = Западня́. Мнж. 180.
За́падь, ді, ж. Глубокий снег. Того року западь велика була. Черк. у.
Запа́зушний, а, е. О ребенке: грудной. Ще мале дитя, запазушне. Александров. у. Слов. Д. Эварн.
Запако́вувати, вую, єш, сов. в. запакува́ти, ку́ю, єш, гл. 1) Укладывать, уложить, упаковывать, упаковать. 2) Заключить, запереть, сослать. Крав, поки таки запакували в острог. Харьк. Я його запакую в Сібір. Кв. II. 210. 3) Задевать, задеть, заложить куда-либо вещь так, что и найти ее трудно.
*Запакува́ння, ня, с. Упаковка. Сл. Дубр.
За́па́л, лу, м. 1) Жар, горячность; пыл, пылкость; воодушевление. В такім запалі він був і справді трохи похожий на героя Иліяди. Левиц. Пов. 16. В запалі налетів на Маса, як на мале курча шулік. Котл. Ен. VI. 32. Мов з запалу до забави, все грав, словом не озвавсь. Мкр. Г. 15. 2) — у го́рлі. Воспаление в горле. Вх. Зн. 20. 3) Затравка у ружья. (Черном.). В след. стихах песни употр. повидимому в значении: выстрел. Вдарили разом з самопалов в седмі-п'ятдесят запалов. АД. I. 246. *4) Загар. Киев.
Запа́ла, ли, ж. Поношение, позор. Нігде о кобітах з позору не судіте, пам'ятайте, що ви їх діти. Бо очерниш маму, жінку і дитину і не здоймиш запали з них до згину. Чуб. II. 557.
Запала́ти, ла́ю, єш, гл. Запылать. Земля затрясеться, небо запалає. Шевч. 156.
Запалахкоті́ти, чу́, ти́ш, гл. О пламени: запылать сильно. Сухих дрів наклав, ти як запалахкотіло в грубі. Борода над свічкою запалахкотіла. Рудан. I. 43. І в очах стома свічками запалахкотіло. Рудан. I. 77.
Запалені́ти, ні́ю, єш, гл. Покраснеть (от смущения, стыда — о человеке). Желех.
Запале́ння, запалі́ння, ня, с. 1) Воспаление. Це у мене було запалення ока. Терск. обл. 2) Воспламенение; пыл. Запаління серця трудно угасити. Чуб. V. 69.
Запа́лий, а, е. Впалый, ввалившийся. Запалі щоки. Левиц. Пов. 279. Запалий рот з сухими тоненькими губами. Мир. ХРВ. 189.
Запа́листий, а, е. Запальчивый. Він чоловік смирний, а як був отто у нас пан, так такий же запалистий, що крий мене мати божа. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.
Запали́ти, ся. См. Запа́лювати, ся.
Запали́хвіст, хвоста, м. Пт. = Гори́хвіст. Вх. Пч. II. 12.
Запа́лка, ки, ж. Спичка. Чи нема у вас запалки? Нічим люльки запалити. Черниг. у.
*Запа́лько, ка, м. О человеке: запальчивый. Желех.
Запальни́й, а́, е́. 1) Воспламеняющийся, горючий. *2) Горячий, несдержанный, вспыльчивый. (Гнат) запальний дуже. Тобіл.
*Запальни́чка, ки, ж. Зажигалка. Сл. Нік.
*Запа́льність, ности, ж. Воспламеняемость. Сл. Дубр.
Запальо́ний, а, е. 1) Запальчивый, часто гневающийся. Там батько й мати такі запальонії, що хоч би тиждень той приймак вижив. Черниг. у. *2) Горячий, темпераментный, увлекающийся. Херс. Нік.
Запа́льчастий, а, е. Запальчивый, вспыльчивый. Як зійдуться брати, а запальчасті обидва, то без сварки не обійдеться, а то ще й будуть ся бити. Каменец. у.
Запа́льчасто, нар. Запальчиво.
Запальчо́вувати, вую, єш, гл. Нарезывать шипы на концах колесных спиц. Сумск. у.
*Запа́лювання, ня, с. Зажигание. Сл. Дубр.
Запа́лювати, люю, єш, сов. в. запали́ти, лю́, лиш, гл. Зажигать, зажечь. Єв. Мт. XXII. 7. Запалю я куль соломи, не горить — палає. Чуб. III. 134. Запалила свічку. Чуб. V. 59. — у гру́бі, у печі́. Затопить печку. Запали в печі і заткни комін. Чуб. — лю́льку. Закурить трубку. Козацьтво запалило люльки. Стор. МПр. 117.
Запа́люватися, лююся, єшся, сов. в. запали́тися, лю́ся, лишся, гл. 1) Загораться, загореться, воспламеняться, воспламениться, зажигаться, за-
