Перейти до вмісту

Сторінка:Словянські народні казки (1919).djvu/6

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
НЕСЛУХ'ЯНІ КОЗЕНЯТА.
(Словацька народня казочка).

Жила собі одна коза й мала вона четвірко козенят. Якось ото трапилось їй, що мусила сама відійти далеко, чи то на пашу, чи куди инде. От вона покликала своїх козеняток та й каже:

— Мушу я, мої любі діточки, піти з дому, а вас зоставляю самотніх. Ворітця я замкну, а вам кажу, щоб нікому їх не відчиняли, аж поки не почуєте мого голосу!

Козенятка пообіцяли маму послухати, а коза добре засунула ворітця і спокійненько пішла собі.

Не довго й тривало, як прибігла лисичка та й почала гукати:

— Козенята, мої дитинчата,
Одчинить мені ворітчата:
Принесла я вам молочка
Повні горщенята!

Козенята послухали-послухали, а потім і відповідають:

— Не відчинем воріток,
То не мамин голосок:
Наша люба ненька
Говорить тоненько!

Одже лисичка на те не зважила. За якусь хвильку прибігла знову й почала говорити вже тончим голоском: