А ластівка каже: „Не вдержиш мене! Мене тая туга з віконця жене. А люде лихії гонять зпонад стріх, І в хмарах ще чути їх пакісний сміх. Ні волі, ні миру, ні сонця — твій край! Не гай мене, друже, — я лечу у рай!“