Під навіянням треба розуміти заглиблення в психіку об'єкта якого-небудь образу, ідеї, руху або почуття, що сприймаються не тільки без переконання, а цілком несвідомо, без усякої критики, а оце й має діюче значіння. Головна підвалина навіяння — це віра.
Навіяний образ завжди веде ту чи иншу реалізацію його, як що поле свідомости досить звужене, цеб-то коли нема оціночних, критичних асоціяцій, що загальмовують. Через це навіяння наближається до рефлексу і, як каже вчений Гурнуа, „навіяння є рефлекторний акт свідомости .
Віра шляхом самонавіяння творить „чудеса“.
Ми вже підкреслювали, що навіяння та самонавіяння в де-яких випадках є лікарчий засіб. Зараз ми зупинимось на кількох оповіданнях про так звані „чуда“, які є не що инше, як самонавіяння.
У нашій країні останніми роками доводилося мати справу з багатьма отакими чудами, що можца розподілити на дві групи.
1. Група різних шахрайств (поновлення ікон, церквів і ціла низка инших).
2. Група чудес на ґрунті релігійного фанатизму, що спричиняються самонавіянням.
На першій групі зупинятись ми не будемо, бо це не входить до завдань нашої книжки, а обмежуємось поясненням тих чудес, які повстають на релігійному фанатизмі шляхом навіяння та самонавіяння.
