З самого її початку і аж до XVIII віку гіпнозу пояснювали як надприроднє містичне явище. Лише з 1734 року (за часів німецького лікаря Месмера) гіпноза починає займати середину поміж наукою та містикою.
У цей час німецький лікар Месмер винайшов засіб гіпнотизації пасами (відповідними рухами рук гіпнотизерових). На жаль, це був величезний авантурник, що хотів на цьому ділі заробити та вславитись серед мас. Він перший дає напівмістичне пояснення гіпнози і видає себе за першого винахідця нової природньої сили — магнетизму, силою якого можна користуватись для лікарської мети.
Месмер гастролював по багатьох европейських столицях, набуваючи собі слави видатного лікаря. У Парижі улаштовують йому навіть лікарню. Він всіма засобами підтримував легковір'я своїх одвідувачів. Дійшло до того, що в збудованій для нього лікарні він поміж ліжками порозставлював чани, наповнені залізними стружками.
Месмер серйозно пояснював своїм відвідувачам, що ці чани збільшують силу магнетизму.
Отак набулась в той час теорія, що причиною гіпнози вважала не що инше, як особливу енергію, що полягала в магнетичних висяюваннях (излученнях).
Перша людина, що одверто стала на оборону наукової гіпнози, був учений лікар Бред.
Цей лікар розвіяв містичне пояснення гіпнози і зробив це явище цілком приступним науковому вивченню. Далі на оборону гіпнози, як цілої науки та натурального явища, стали славетні фізіологи Ріше, Бош, Гайдеган та инш.
