169
Перве Посланнє сьв. Ап. Павла до Коринтян 11. 12.
20. Як же сходитесь до купи, то нена те, щоб Господню вечерю їсти.
21. Кожен бо свою вечерю попередупоїсть, і один голодує, другий же впиваєть ся.
22. Хиба бо домів не маєте, щоб їстий пити? чи церквою Божою гордувте і осоромлюєте неимущих? Що ж вам сказати? чи похвалити вас у сьому? Не похвалю.
23. Я бо прийняв од Господа, що йпередав вам, що Господь Ісус тієї ночи, котрої був виданий, прийняв хлїб,
24. і, хвалу віддавши, переломив, ірече: Прийміть, їжте, се єсть тїло моє, що за вас ламлене; се робіть на мій спомин.
25. Так само й чашу по вечері глаголючи: Ся чаша єсть новий завіт у крові моїй; се робіть, скільки раз пєте, на мій спомин.
26. Скільки бо раз їсте хлїб сей ічашу сю пєте, смерть Господню звіщаєте, доки (Він) прийде.
27. Тим же, хто їсти ме хлїб сей іпити ме чашу Господню недостойно, винен буде тіла і крови Господньої.
28. Нехай же розгледить чоловік себе і так нехай хлїб їсть і чашу пє.
29. Хто бо їсть і пє недостойно, судсобі їсть і пє, неровсуджаючи про тіло Господнє.
30. Того-то многі між вами недужіта слабі, й заснуло доволї.
31. Бо коли б ми самі себе розсуджували, то не були б осуджені.
32. Бувши ж осудженими, від Богакараємось, щоб 8 сьвітом не осудились.
33. Тимже, браттє моє, зійшовшисьїсти, один одного дожидайте.
34. Коли ж хто голодний, дома нехай їсть, щоб на суд не сходились. Про остальне ж, як прийду, дам порядок.
Про духовне ж, браттє, не хочу, щоб ви не знали.
2. Ви знаєте, що як були ви поганами, то до ідолів безголосих воджено вас, мов ведених.
3. Тим кажу вам, що ніхто, ДухомБожим глаголючи, не проклинає Ісуса, і нїхто не може назвати Господа Ісуса, як тільки Духом сьвятим.
4. Між даруваннями є ріжниця, Духже той самий.
5. І ріжниця між служеннями, а тойсамий Господь.
6. І ріжниця між роботами, один жеБог, що робить усе у всїх.
7. Кожному ж даєть ся явленнє Духа на користь.
8. Тому бо Духом даєть ся слово премудрости, другому слово знання тим же Духом;
9. иншому ж віра тим же Духом;иншому ж дарування сцїлення тим же Духом;
10. иншому ж робленнє чудес; иншому ж пророкуваннє; иншому розпізнаваннє духів; иншому ж усякі мови; иншому виклади мів (язиків).
11. Все ж се дїйствує один і той жеДух, уділяючи кожному, яко ж хоче.
12. Як бо тїло одно, а членів має багато, всї ж члени одного тіла, хоч багато їх, а одно тїло, так і Христос.
13. Бо одним Дихом усї ми в однотїло хрестились, чи то Жиди, чи Греки, чи невільники, чи вільні, і всї одним Духом напоєні.
14. Бо тїло не єсть один член, а многі.
15. Коли скаже нога: я не рука, отже я не від тіла, то хиба через се не єсть від тіла?
16. І коли скаже ухо: я не око, тож я не від тїла, то хиба через те не єсть від тїла?
17. Коли б усе тїло (було) око, де ж(був би) слух? Коли б усе слух, де понюх?
18. Та Бог розложив члени кожногопо одному з них в тїлї, яко ж схотїв.
19. Коли ж би все (було) один член,то де (було б) тїло?
20. Тепер же багато членів, а т'&іоодно.
21. Не може ж око сказати руцї: Нетреба менї тебе; або знов голова ногам: Не треба менї вас.
22. Нї, которі члени тїла вдають сяслабшими, ті тим більше потрібні;
23. і которі здають ся нам неповажнїщими в тїлї, тим більше чести додаємо, і менше чесні наші (члени) більшу окрасу приймають.
24. Звичаиним бо нашим того не
