177
Друге Посланнє сьв. Ап. Павла до Коринтян 5. 6. 7.
19. яко ж бо Бог був у Христї, примиряючи сьвіт із собою, не полїчуючи їм провин їх, і положив у нас слово примирення.
20. Замість Христа оце ми посли, іначе Бог благає (вас) через нас; ми просимо вас вамість Христа: примиріть ся 8 Богом.
21. Бо Він Того, хто не 8нав гріха,за нас гріхом вробив, щоб ми були праведностю Божою в Йому.
Помагаючи ж (Йому), благаємо вас, щоб ви марно благодать Божу не приймали.
2. (Бо глаголе: Приятного часу вислухав я тебе, і в день спасення поміг тобі. Ось тепер пора приятна, ось тепер день спасення.)
3. Нїякого нї в чому не даємо спотикання, щоб не було ганене служенне,
4. а у всьому показуючи себе якослуг Божих: у великому терпінню, в горю, в нуждах, в тіснотах,
5. в ранах, в темницях, в бучах, упрацях, у недосипаннях, у постах,
6. в чистоті, в знанню, в довготерпінню, в добростї, в сьвятому Дусї, в любові нелицемірній,
7. в словах правди, в силї Божій,І8 зброєю праведности в правій і лівій,
8. славою і безчестєм, ганьбою і хвалою; яко дуросьвіти, та правдиві;
9. яко незнані, та по8нані; яко вміраючі, і ось ми живі; яко карані, та не повбивані;
10. яко сумні, а вавсїди веселі; яковбогі, многих же вбогачуючі; яко нічого немаючі, а все держучи.
11. Уста наші відкрились до вас,Коринтяне; серця наші розпросторились.
12. Не стіснені ви в нас, а тіснитесьв утробах ваших.
13. Такою ж нагородою (кажу вам,як дїтям) розпросторітесь і ви.
14. Не ходіть у жадному ярмі з невірними; яке бо товаришуваннє праведности і беззаконня, і яка спільність сьвітла з темрявою?
15. Яка ж згода в Христа 8 Велиялом? або яка часть вірному 8 невірним?
16. І яка 8года церкви Божої з ідолською? бо ви церква Бога живого, яко ж рече Бог: вселю ся в них, і ходити му; і буду їм Бог, а вони будуть менї люде.
17. Тимже вийдіть із між них, і відлучіть ся, глаголе Господь, і до нечистого не приторкайтесь; і я прийму вас,
18. і буду вам за отця, а ви будетеменї за синів і дочок, глаголе Господь Вседержитель.
Мавши оце сї обітування, любі (мої), очищуймо себе від усякої нечисті тїла і духа, звершуючи сьвятість у страсї Божому.
2. Зрозумійте нас: ми нікого нескривдили, нікого не зопсували, нї 8 кого не вдирали.
3. Не на осуд глаголю; бо попередусказав я, що в серцях наших ви (такі), щоб умирати з вами і жити.
4. Велика сьмілость моя до вас, велика похвала менї 8а вас; сповнив ся я утіхою; надто багатий я радощами у всякому горю нашому.
5. Бо, й як прийшли ми в Македонию, нїякого впокою не мало тїло наше, у всьому бідуючи: осторонь боротьби, в середині страхи.
6. Та Бог, що втїшає смиренних, утїпшв нас приходом Титовим,
7. не тільки ж приходом його, та йутїшеннєм, котрим утішив ся про вас, оповідуючи ваше бажанне, ваше риданнє, вашу прихільність до мене, так що я вельми врадував ся.
8. Бо хоч я и засмутив вас посланнєм, не каюсь, хоч і каяв ся; бачу бо, що те посланнє, хоч і на час, засмутило вас.
9. Тепер я радуюсь, не тому, що визасмутились були, а тому, що смуткували на покаянне; засмутились бо ви по Бозї, щоб нї в чому не було вам шкоди від нас.
10. Бо смуток по Бо8Ї нерозкаяне покаянне на спасенне робить; смуток же сьвіта сього смерть робить.
11. Ось бо се саме, що по Бозї смут
