280
Перва книга Самуїлова 18. 19.
вав на струнах, як і щодня, а в Саула та був спис у руці.
11. І метнув Саул списа, думаючи:Прибю Давида'д стїнї, та Давид вхиливсь від його і сього другого разу.
12. І почав Саул боятись велико Давида, бо з ним був Бог, як відступав від Саула.
13. І віддалив його Саул від себе, ізробив його отаманом тисяцьким, і входив він та виходив перед народом.
14. І поступав Давид во всьому розважно, бо з ним був Господь.
15. А Саул, вбачаючи, що він вельми розважний, боявсь його;
16. А ввесь Ізраїль і Юда любилиДавида, бо він входив і виходив перед ними.
17. І промовив Саул Давидові: Осьтобі старша дочка моя Мерова, даю тобі її за жінку, тількі ж мусиш менї бути хоробрим і Господні бої вести. Саул же думав: Нехай не моя рука буде на йому, а рука Филистіїв нехай буде на йому.
18. Давид же відказав Саулові: Хтоя такий, або що за життє мов та рід батька мого в Ізраїлі, щоб менї зятьом твоїм бути?
19. Як настав же час оддати Саулову дочку Мерову за Давида, оддано її Адріелеві з Мехоли за жінку.
20. Та полюбила Давида друга дочкаСаулова, Мелхола, і як сповіщено про се Саула, задовольнило воно його.
21. Саул бо думав: Оддам її за його,щоб вона була йому сіттю, і щоб Филистії наложили руку на його. От і заявив Саул Давидові: Через другу будеш оце моїм зятем.
22. І переказав Саул Давидові черездворян своїх: Перемовтесь потай з Давидом таким робом: Царь прихилен до тебе і всі прибічники його вподобали тебе; так тобі можна царським зятем бути.
23. І передали слуги Саулові в слухДавидів усї ті слова; Давид же відказує: Чи то ж вам здається малою річчю зробитись царським зятем, бувши вбогим і малим чоловіком?
24. І пересказали дворяне Саулові:Так і так сказав Давид.
25. І повелїв Саул: Скажіте Давидові так: Царь не бажає ніякого весільнього гостинця, опріч сотні Филистійських передніх шкірочок, щоб помститись над царськими ворогами. Саул же міркував про те, як би згубити Давида з сьвіту Филистійською рукою.
26. Як же дворяне його сповістилипро се Давида, то Давида задоволило се, щоб стати царським зятем.
27. Ще назначені дні не минули, аДавид зладивсь і пійшов із людьми своїми в дорогу, та й убив між Филистіями двісті чоловіка, і приніс Давид їх передні шкірочки, та й поклав їх повну лічбу перед царем, щоб йому зробитись царським зятем. І оддав йому Саул свою дочку Мелхолу за жінку.
28. І бачив Саул і співпав, що Господь є з Давидом, і що ввесь Ізраїль його любить, та що й Мелхола, дочка Саулова, його любить,
29. То почав Саул іще більше боятись Давида. От і зробився Саул ворогом Давидовим довіку.
30. І як двинули Филистійські воєводи в поле, то Давид від самого часу їх виходу поводивсь розважнїйше над усїх слуг Саулових, так що його імя велико вславилось.
І казав Саул синові свойму Йонатанові і всім прибічникам своїм, що треба Давида вбити. Саулів же син Йонатан вельми прихилен був до Давида;
2. Тим переказав Йонатан Давидові: Отець мій Саул наваживсь тебе зігнати з сьвіту; оце ж остерегайся завтра; сховайсь і седи потай усїх!
3. Сам же я вийду і стану в поліколо батька, як ти ховати мешся, і розмовляти му про тебе з батьком, і коли довідаюсь пцо що, сповіщу тебе.
4. І промовляв Йонатан перед батьком своїм добре про Давида та й каже йому: Не гріши, царю, проти слуги твого Давида, бо він проти тебе нї в чому не переступив І 8 усїх його вчинків був тобі великий хосен;
5. Він одважував душу свою, щобубити Филистія, і Господь подав усьому Ізраїлеві побіду велику. Ти се бачив сам і веселився. Про що ж тобі
