294
Друга книга Самуїлова 1. 2.
8. Питав він: Хто ти? Відказую:Амаликій.
9. 1 просить мене: Приступи до менета завдай менї смерть, бо трівога смертня обняла мене, а душа ще вся в менї.
10. І приступив я й завдав йомусмерть, бо я знав, що він не переживе свого впаду. Тодї вняв я в голови в його царський вінець, і запинку в руки в його та й приніс оце мойму панові.
11. Тодї вхопив Давид одїж свою тай роздер її, а так само й його прибічники.
12. І сумували плачучи й постилицо вечора по Саулові і по його синові Ионатанові і по людові Іврайлевому й по домові Ізрайлевому, бо вони полягли від меча.
13. І питав Давид у молодика, щоприніс йому звістку: Звідки ти? А той відказав: Я син Амаликія-заволоки.
14. Давид же питає: Як же ти небоявсь простягти руку, іцоб убити помазанника Господнього?
15. 1 покликнув Давид на одного слугу й приказав йому: Вбий його! Той рубнув, і вмер він.
16. Давид же сказав: Кров твоя наголові твоїй; засуд на себе видав ти словом своїм: Я завдав смерть помаванникові Господньому.
17. І вложив Давид плачевню пісьню над Саулом і над його сином Йонатаном,
18. (І повелїв навчати синів Юдиних лука, як се написано в книзі праведного) і промовив:
19. Ой Івраїлю! пробито (в лука)твою втіху в твоїх таки горах. Як се полягли хоробрі?
20. Не росказуйте у Гетї, не звіщайте по улицях Аскалону, щоб жіноцтво Филистійське не радувалось, щоб не веселились дочки необрізаних.
21. Ви ж гори, Гелвуйські, щоб навас не впало нї дощу на ваші ниви, нї роси на поле, бо там покинений щит сильних, щит Саулів, мов би не мазано Саула сьвятою олїєю.
22. Йонатанів меч не вертавсь назадбез крові ранених, а й меч Саулів не вертався даром.
23. Любомирно з Йонатаном жив Саул на сьвітї, їх і смерть не розлучила; і бистрі й сильні обидва над орла й над лева.
24. Ой Іврайлеві дочки, плачте поСаулї! Він у пурпур одягав вас, в радощі рядив вас; за його на вас золото блищало.
25. Ой як упали потужні у бою! Убитий Йонатан на висотах твоїх.
26. Тяжко сумую по тобі, Йонатане,побратиме; ти був мені найдорожший; ти мені ба й над жіноче серце був любіщий!
27. Як се впали такі сильні, як погибла вбруя воєнна?
Після сього поспитав Давид у Господа: Чи йти мені в яке місто Юдине? І відкавав йому Господь: Ійди. І спитав Давид: Куди йти? А Господь відкавав: У Геброн.
2. От і двинув туди Давид в обомаженами своїми, Ахиноамою 8 Еврееля та з Абигевю, жінкою Кармелїя Набала.
3. І людей, що були з ним, привівДавид, кожнього з його родиною, й поосїдались вони по місточках коло Геброна.
4. І прийшли мужі Юдині та й помазали там Давида царем над Юдиним домом.
5. Переказано ж було Давидові, щомужі з Явиса Галаадського поховали Саула.
6. І вислав Давид посли до мужівЯвиських у Галаад, сказати їм: Бувайте благословенні від Господа за те, що так любовно послужили Саулові, панові вашому, й його поховали!
7. Нехай й Господь відплатить вамприхильність і щирість; але й я виявлю вам ласку за те, що ви вчинили.
8. Тільки бувайте сьміливі й покажіте себе мужами хоробрими. Бо Саул, ваш пан, умер, а дом Юдин помазав мене царем над собою.
9. Абенир же Ниренко, Саулів гетьман, узяв Саулового сина Евостея^ привів його в Маханаїм,
10. Та й зробив його царем над Галаадом і Ашуром, над Езреелем, Ефраїмом, Бенямином і всім Ізраїлем.
