309
Друга книга Самуїлова 15. 16.
лимі: Ходімо, втікаймо, а то не буде нам рятунку перед Абессалом. Кваптесь уходити, щоб не напав на нас несподівано, щоб не було нам від його лихої години, а городу не вигубив мечем!
15. 1 відказали царські врядники цареві: Нехибно так, як царь наш і пан присудить, ми, слуги твої, радо вчинимо.
16. От і вирушив царь і ввесь йогодвір за ним пішки, а стерегти господи покинув царь десять наложениць.
17. 1 вирушив царь і всі люде пішки, й зупинились далеко од дому.
18. І всї слуги його йшли обобіч його, й всї Хелетеї й всі Фелетеї* до шістьсот чоловіка, й всі Гетїї, що за ним прийшли були з Гету, ступали навперід царя.
19. 1 промовив царь до Еттея з Гету: Чого се й ти з нами йдеш? Вертайсь та й пробувай при тому цареві. Ти ж гість і приишов сюди з свого міста.
20. Вчора ти прийшов, а сьогоднімав би йти з нами? Я йду, незнать куди; ти же вернись і бери своїх людей нагад; Господь нехай покаже на тобі свою ласку й правду.
21. 1 відказав Еттей цареві: Такпевно, як жив Господь, і так вірно, як жив пан мій й царь, де б нї був мій пан і царь, чи в смерті, чи в житті, там буде й слуга твій!
22. І рече Давид Еттееві: Ну, такіди далїй. І пійшов Еттей Гетїй вкупі з людьми своїми й з усією малечою своєю.
23. Уся ж земля плакала в голос,Царь же й ввесь народ перейшли потік Кедрон, і пійшли всї дорогою, що веде на пустиню.
24. Ійшов також і Садок (сьвященник) і всї левіти з ним, що несли скриню Божу, й поставили вони Божу скриню; Авіятар же стояв на вижинї, аж докіль увесь люд із городу попереходив.
25. Та цар повелїв Садокові: Несиназад Божу скриню в город. Коли буде Господь благодатей до мене, так * Найхоробрійші орибічві сторожі. привиде мене назад і дасть менї вбачати й її й пробуток свій;
26. Коли ж він скаже: Не до вподоби ти менї, так ось я; нехай чинить ізо мною, як до вподоби йому.
27. І рече тоді царь первосьвященникові Садокові: Йди собі назад у город, і син твій Ахимаас і Йонатан Абіятаренко, обидва сини ваші з вами;
28. Памятайте, я пробувати му понад бродами в степу, докіль прийде звістка од вас до мене.
29. От і завернули Садок та АбіятарБожу скриню в Ерусалим назад, і зостались там.
30. Давид же ійшов на Оливну Гору, плачучи й окривши голову. Босоніж ійшов він, і ввесь люд, що був з ним, покривши собі голови, йшов плачучи.
31. Як донесли Давидові: Ахитофєлтакож між зрадниками з Абиссаломом, сказав Давид: Поглумись, Господи, над Ахитофєлєвою радою!
32. Як же взійшов Давид на верхгори, де хотів помолитись Богу, зустрів його Давидів приятель Архієць Хусій в роздертій одежі й з землею на голові.
33. І рече йому Давид: Як пійдешізо мною, то будеш ваготою мені,
34. Але як вернешся у город і скажеш Абессаломові: Царю, я хочу бути слугою твоїм; я перше був слугою панотцеві твойму, тепер же буду тобі слугою; то обернеш у нївець раду АхитоФелеву.
35. Там же й сьвященник Садок йАбіятар будуть з тобою, й що перечуєш із царської палати, роскажи Садокові та Абіятарові, сьвященникам.
36. Там при них і оба сини їх: Ахимаас, син Садока, та Йонатан, син Абіятарів; через них доводїть до мене все, що почуєте.
37. От і подавсь Давидів приятельХусій у город, саме як Абессалом вступав у Ерусалим.
ТГедві Давид перейшов через гору аж се йде зустріч Сиба, слуга Мемі фівостєїв з парою ослів навючених, | що несли на собі двісті боханцїв хлї
