21
Перва книга Мойсея 20. 21.
за сю молодицю, що взяв єси; вона ж мужня жена.
4. Абимелех же не приторкнувсь до її, та й каже: Господе, чи то ж погубиш безвинний рід?
5. Хиба ж не сам він казав менї: Вона сестра менї? І вона менї казала: Він брат менї. У чистотї серця мого і в безвинностї рук моїх учинив я се.
6. Рече ж йому Бог у снї: І я знаю, що в чистотї серця твого і в безвинностї рук твоїх учинив єси се, тим і впинив тебе від гріха проти мене, і не попустив тебе коснутись її.
7. Тепер же оддай жену мужу, бо він пророк, і помолиться за тебе, і жити меш. Як же не віддаси, дак знай, що вмреш сам і все твоє.
8. І встав рано вранцї Абимелех і призвав усї кметї свої, та й промовив усї словеса сїї в уші їх, і полякались усї люде вельми.
9. І призвав Абимелех Авраама, та й промовив до його: Що вдїяв єси менї? І чим провинив я тобі, що навів єси на мене й царство моє гріх великий? Дїло таке, що нїхто не чинив, укоїв єси менї:
10. І промовив Абимелех до Авраама: Що в тебе було на думцї, як чинив єси таке?
11. Рече ж Авраам: Думав бо, що нема благочестя на місцї сьому, і вбють мене задля жени моєї.
12. Отже справдї вона сестра менї по панотцеві, а не по панїматцї, та стала менї женою.
13. І було, як вивів мене Бог із отецької домівки моєї, кажу їй: Ось яку правду чинити меш менї: у всякому містї, куди прийдемо, там кажи про мене, що се брат мій.
14. Узав же Абимелех вівцї і бички, і раби й рабинї, та й дав Авраамові, і віддав йому Сарру.
15. І промовив Абимелех Авраамові: Оце земля моя перед тобою; де б тобі нї було до вподоби, оселяйся.
16. До Сарри ж промовив: Оце дав я братові твойму тисячу срібняків, се буде тобі чесна намітка до лиця твого, і про все, що було з тобою і з усїма твоїми, в усьому будеш оправдана.
17. Помолився ж Авраам Богу, і вигоїв Бог Абимелеха, і жену його, і рабинї його, і почали роджати.
18. Бо позамикав був Господь усяку утробу в домівцї в Абимелеха задля Сарри, жінки Авраамової.
І одвідав Господь Сарру, так як рече, і сотворив Господь Саррі так, як глаголав.
2. І завагонївши Сарра, вродила Авраамові сина в старощах того часу, як і глаголав йому Господь.
3. І дав Авраам імя синові свойму, що вродивсь йому, що вродила йому Сарра, Ізаак.
4. Обрізав же Авраам Ізаака, сина свого, у восьмий день, так як заповідав йому Бог.
5. Авраамові ж було сто год віку, як родивсь йому син його Ізаак.
6. Рече ж Сарра: Сьміх менї сотворив Господь; хто бо почує, сьміятиметься з мене.
7. І рече: Хто б то сповістив Авраамові, що молоком своїм годувати ме дитину Сарра? Бо в старостї його я родила сина.
8. І росло хлопятко, і відлучено його. І зробив Авраам бенкет великий того дня, як одлучено Ізаака.
9. Як побачила Сарра, що син Агари, Египтянки, насьміхається з Ізаака,
10. Каже Авраамові: Прожени сю рабиню й сина її; не наслїдувати ме бо син рабинї сієї з моїм сином Ізааком.
11. Тяжко ж було чути слово се вельми Авраамові про сина його.
12. І рече Бог Авраамові: Нехай не буде тяжке тобі слово про хлопця і про рабиню. У всёму, що рече тобі Сарра, слухай гласу її; бо в Ізаацї наречеться тобі потомство.
13. Сина ж рабинї сієї народом великим сотворю його; бо насїннє твоє він.
14. Устав же Авраам у ранцї, і взяв хлїба та бурдюк води та й оддав Агарі, і положив за плечима в неї хлопця, та й одпустив її. Вона ж одійшовши заблудила в Бейер-Себа пустинї.
15. Не стало ж води в бурдюцї, і покинь вона хлопця під ялиною.
16. Відойшовши ж сїла навпроти
