318
Друга книга Самуїлова 22. 23.
20. На простір мене вивів 8 тіснотий вирвав із рук беззаконних.
21. І воздав мені Бог по моїй щирій правді всї блага на сьвітї, наградив він мене за мої чисті руки своїм воздаяннєм.
22. Бо путями Господніми твердоходив я, цураючись кривди; не чинив я ледачого ледарства проти спасенного слова.
23. Всї закони Господні перед віччув мене стоять що години. Не звертаю й праворуч із них, а не то, щоб лїворуч звертати.
24. Непорочен і чист перед ним бувустами я и серцем. Над усе я гріха й переступу Божої волї берігся.
25. І воздав Господь Бог за мою щиру правду мені воздаяннєм, за мої чисті руки перед віччу в його, обмислив прещедро.
26. З преподобним єси в милосердюйого преподобен і сам ти. І правдивого в правді своїй ублажаєш земними благами.
27. З чистим серцем ти чист, і показуєш правду йому без утайки, а 8 олживим, зрадливим, лукавим, його ж робом ходиш і робиш.
28. Заступаєшся ти за убогих в лихій їх годині й тїснотї, очі ж гордих, неситих пихою загреб хилиш низько ДО долу.
29. Ти, мій Боже, у мене 8а сьвітло,ти сьвітиш менї й у темноті, і просьвічуєш темряву й розуму й серця сумного.
30. Я з тобою воюю, з тобою звойовую військо хоробре, і з тобою на тверджі потужні, на мури зліваю високі.
31. БогІ у його дорога без хиби права, слово чисте у його; щит спасенний він тим, хто надію в йому одному покладає;
32. Бо хто Бог, опріч Господа, Богаодного, і хто нам зашита, опріч його сьвятого, єдиного Бога справдешнього в сьвітї?
33. Він мене підперевує силою й путьменї рівно рівняє,
34. Робить ноги бистрими, як в оленя, й гори знижає високі;
35. Робить з рук моїх він самосїкамеча, з пліч — мідяного лука.
36. І щитом закривав спасенним, імилостю пишно величить.
37. І ступні* розширяє мої, й ногане спіткнеться у мене.
38. Я вганяю 8а ворогом прудко, хапаю, не дам уливнути,
39. І вирізую всіх до ноги, щоб намене вже більш не вставали.
40. Підперезувш міццю мене, й лечуя до бою стрілою,
41. Бо женеш вороги сперед мене, яв пень їх запеклих рубаю.
42. І кричать вони й квилять, немаїм підмоги й рятунку. Кричма квилять до Господа, нї! він мовчить і до НИХ не 08ВЄТЬСЯ.
43. Й розкидую їх, ровсипаю, мовземлю, мов порох по вітру; я топчу їх ногами, мішу, як грязюку в багні, у калюжі.
44. Рятував ти від змовин мене, уберіг і від бунту сліпого, і зробив головою язиків чужих, боввохвальників страннїх.
45. Люди — народи страннї, язицї чужі, боввохвалцї непевні, що не знав їх, не відав, вони тепер служать менї, послухають.
46. Чужий рід, чужа віра, леститься до мене, менї догоджає, й тремтять вороги чужоземці по тверджених замках високих.
47. Жив Господь і прославлена скеля моя й защита спасенна,
48. Бог, що помсту мою взяв на себе, піддавши народи під мене,
49. Що вхопив мене 8 рук в супостат і підняв мене в гору, і від градинка з серцем запеклим, лихим, слобонив мою душу!
50. Тим я, Господи, буду в язицїхневірних тебе прославляти, й твоє імя, прізвище в псальмах, величнії піснях восьпівати.
51. Бо цареві свойму ти на подужпідмогу велику являєш, й Давиду помазанцеві й його роду по вік призначаєш.
Се ж останнє Давидове слово, слово Давида, Ессеєвого сина, слово мужа поставленого високо, помазанника Бога Яковового, й любого еьпівця Ізрайлевого:
