333
Перва книга Царів 8.
кожному по 8асду8Ї його, так як ти вгнаеш серце його, один бо ти 8навш серце всїх синів людських: —
40. Щоб вони страхалися тебе по всїдні, покіль жиють на землї, що наділив еси нашим батькам.
41. Коли ж би чужениця, що не зтвого народу Ізраїля, прийшов І8 далекого краю задля імення твого,—
42. Бо вони чути муть про великеімя твоє, про твою руку потужну й простягнуту правицю, — коли б він прийшов і молився перед сим храмом,
43. То почуй й його 8 неба, 8 місця,де престолуєш, і вчини все те, про що покликати ме до тебе чужениця, щоб усї народи на гемлї взнали ймя твоє, щоб і вони боялись тебе, як нарід твій Ізраїль, та щоб дознались, що ймям твоїм називається храм сей, що я вбудував.
44. Коли вийде нарід твій на війнупроти ворога свого тим шляхом, яким пошлеш його, й молити меться Господеві, обернувшись проти города, що вибрав єси, й проти храму, що я 8будовав іменню твойму,
45. То почуй з неба молитву й благанне їх і вдовольни їх.
46. Коли вони провинять тобі — бонема чоловіка без провини, — а ти в гніву подаси їх на поталу ворогові, а той вайме їх у полонь і відведе у ворожу 8ЄМЛЮ, чи далеко чи близько,
47. І вони схаменуться в землї, кудизайнято їх у полонь, і навернуться і будуть молитись до тебе у землї їх нашийників і мовляти муть: Ми провинили, ми безбожні, ми грішні,
48. 1 коли обернуться до тебе з усього серця й з усієї душі в ворожій землї, куди зайнято їх, і молити муться до тебе, обернувшись до землї, що наділив єси батькам їх, до городу, що вибрав еси й до того дому, що збудував я йменню твойму,
49. Тодї вислухай на небі, в місціпробутку твого, їх молитву й благання і вчини, чого їм треба ;
50. 1 помилуй твій нарід, у чому провинили вони тобі, й прости всї переступи їх проти тебе, й нехай змилосердяться до них ті, що позаймали їх у полонь, і пожалують їх;
51. Бо вони твій карід і твоє каслїддє, що вивів іх ЄСИ 8 Египту, з тієї 8аЛЇ8Н0Ї печі.
52. Нехай (уші й) очі твої будутьотворені на благаннв слуги твого й на молитву народу твого Ізраїля, щоб вислуховувати їх вавсїди, коли вони взивати муть до тебе;
53. Бо ти вилучив їх у наслїддв собіз усїх народів на землї, як се сказав еси через слугу твого Мойсея, коли виводив еси батьків наших із Египту, Владико Господи!
54. Як докінчив Соломон всї ці молитви й благання до Господа, піднявся він із перед жертівника Господнього, де стояв навколішках із простягнутими у небо руками.
55. І ставши благословив усю громаду Ізраїля грімким голосом сими словами:
56. Благословен Господь, що наділивнарід свій Ізраїля впокоєм, як обітував! Не зосталось марним нї одно СЛОВО 8 усїх величніх обітниць, що дав через раба свого Мойсея.
57. Нехай же буде з нами Бог наш,як він був із нашими батьками. Нехай не покидав нас і не відпихає нас.
58. Нехай прихиляє до себе серценаше, щоб ми ходили путьми його й пильнували заповідей його, установ його й законів його, що заповідав він батькам нашим.
59. 1 нехай будуть сї слова, що я промовив у молитві перед Господом, бли8ькі Господеві, Богові нашому, в день і в ночі, щоб він подавав усе потрібне слузі свойму і народові свойму Ізраїлеві на всякий день,
60. Щоб усї народи на землї зрозуміли, що Господь є Богом, і ніхто инший;
61. І нехай серце ваше буде неподільно віддане Господу, Богу нашому, щоб ми ходили в установах його і держали заповідї його, як се оце й дїється.
62. За сим царь і ввесь Ізраїль принесли жертву перед Господом.
63. 1 приніс Соломон на мирню жертву Господеві двайцять і дві тисячі волів а сто двайцять тисяч овець. Спм робом осьвятили храм Господень царь і всї Ізрайлитяне.
64. Того ж дня осьвятив царь серед
