444
Друга книга Паралипоменон 34. 35.
щенник, знайшов книгу закону Господнього *, дану рукою Мойсея.
15. 1 почав Хелкія, й сказав писареві ШаФанові: Я знайшов книгу закону в домі Господньому. І подав Хелкія ту книгу ШаФанові.
16. І понїс ШаФан книгу до царя, апри сьомупринїс цареві звістку: Все, що приказано слугам твоїм, вони роблять;
17. І висипали срібло, яке знайшлив домі Господньому, і передали його в руки наглядачам і в руки виконуючим роботи.
18. Над те оповістив писар ШаФанцареві, кажучи: Та й книгу дав мені Хелкія, сьвященник. І читав її ШаФан перед царем.
19. Як почув царь слова закону, то йроздер на собі одежу.
20. І дав царь прикав Хелкії і Ахикамові, синові ШаФановому, й Абдонові, синові Михеєвому, й ШаФанові писареві, і Асаїї, слузї царському, кажучи:
21. Пій діть, запитайте в Господа промене й про оставших в Ізраїлї, і про Юду що до слів сієї знайденої книги; бо великий гнїв Господа, що запалав на нас за те, що батьки наші не держали слова Господнього, щоб чинити все написане в сій книзі.
22. І пійшов Хелкія й ті, що від царя, до Олдани-пророчицї, жінки Шаллума, сина Тавкегата, сина Хасриного, доглядника одеж, — а жила вона на другому куті Єрусалиму, — й говорили в нею про се.
23. І сказала вона їм: Так говоритьГосподь, Бог Ізраїлїв: скажіть тому чоловікові, що послав вас до мене:
24. Так говорить Господь: Ось я нашлю пагубу на се місце та на осадників його всї прокляття, написані в книзї, що її читали перед лицем царя Юдейського,
25. За те, що покинули мене й кадили иншим богам, щоб гнївати мене всїма вчинками рук своїх. І гнїв мій запалає над сим місцем, і не вгасне.
26. А цареві Юдейському, пославшому вас запитати в Господа, ска* Пяту книги Мойсейову. Глядп 4. Цар.
жіть так: ось як говорить Господь, Бог І8райлїв, про слова, що ти чув:
27. Тим, що помякпшло твоє серце,і ти впокорився перед Богом, почувши слова його про се місце й про осадників його, — і ти впокоривсь передо мною, й роздер одежу свою, і плакав передо мною; то й я вислухав тебе, говорить Господь:
28. От я прилучу тебе до батьківтвоїх, і зложать тебе в твоє гробовище в спокої, і не побачиш на свої очі всього того лихолїття, що я нашлю на се місце й на осадників його. І принесли цареві відповідь.
29. І послав царь, і зібрав усїх старшин із Юдеї та Єрусалиму.
30. І пійшов царь у дім Господень,а з ним усі Юдеї й осадники Єрусалимські, й сьвященники й левіти, і ввесь народ від найбільшого до найменьшого; і він прочитав їм голосно всї слова книги завіту, знайденої в домі Господньому.
31. І став царь на свойму місці, іпостановив завіт перед лицем Господа, йти в слід 8а Господом і держати 8аповідї його, і обявлення його, й постанови його 8 усього серця свого й З усієї душі СВОЄЇ, щоб 8ДЇЙСНИТИ слова вавіту, написані в сїй книзі.
32. 18велїв царь ствердити се клятьбою всім, що знаходились в Єрусалимі і в 8емлї Беняминовій; і почали осадники Єрусалимські поводитись по вавіту Бога, Бога батьків своїх.
33. І повідкидав Йосія всю гидоту8 усїх вемель, що в синів Ізрайлевих; і приказав усім, що знаходились в Ізраїлі, служити Господеві, Богові свойму. І ва ввесь час живоття його не одступали вони від Господа, Бога отців своїх.
І справив Йосія в Єрусалимі паску Господеві, і закололи ягня паскальне чотирнайцятого дня першого місяця.
2. І поставив він сьвященників наїх урядах, і заохочував їх до служби в домі Господньому.
3. І сказав левітам, наводившим напуть усїх Іврайлитян, присьвячешім Господеві: Поставте скриню сьвяту
