502
Книга Йова 36. 37. 38.
22. Глянь, Бог у силї величен, і де такий, як він, законодавець?
23. Хто йому вкаже дорогу його;хто скаже: Ти чиниш несправедливість?
24. Памятай на те, щоб його дїлахвалити, що їх люде видять.
25. Всі бо люде можуть їх бачити ;чоловік може їх і надалеки постерігати.
26. Ось, Бог великий й годі нам йогопоняти; лїт його нам не злічити.
27. Краплями збірає вія води, а вони силою виливаються дощем;
28. Ринуть вони І8 хмар, і густо лиються на людей.
29. А хто може вміркувати, як вадалеко облаки сягають, або тріск у шатрі його?
30. А ось, він обливав його сьвітломсвоїм і покривав дно моря.
31. Звідси судить він народи, ввідсидав багату поживу.
32. В жменях держить блискавицюй приказує їй, кого вдарити.
33. Грім дав внати про неї, та й скотвідчував, що дівсь.
А від сього* тремтить серце в менї й зрушилось із місця свого.
2. Слухайте, слухайте грому; се голос, що виходить із уст його.
3. По під усім небом реве він, блискйого — на всю землю.
4. Ззаду його гуде голос; грімитьвін голосом величі своєї й не з’упиняє його, коли голос його почуто.
5. Гласом своїм грімить Бог предивно, творить дїла великі, нам недослїдимі.
6. Він каже снігові: Окрий вемлю!Ливень і дощ в його волї.
7. Людям печатає руки**, щоб усївзнали дїло його.
8. Зьвір утікав в свій сховок і держиться в своїх леговищах.
9. Буря приходить з полудня, з півночі ж — студень.
10. Від подиху Божого став лід, і поверхність води стинається.
11. Вогкостю наповняв він хмяри, &облаки сиплють сьвітло його,
12. 1 пускаються вони в напрямі намірів його, щоб виконати те, що він приказує їм, на поверхні заселеної землі,
13. Він велить їм ійти або на скараннв, або на благословенне, або на помилуваннє.
14. Слухай ж$ сього, Нове; стій і роздумуй чудні дїла Божі.
15. Знаєш же, як він послугувсь ними, та як ів хмари сьвітло викликав?
16. Ро8умівш же рівновагу хмар, сечудне дїло (Бога) найввершеннїйшого в знанні?
17. Як нагрівається одіж твоя, коливін спокійно дихне від полудня?
18. Або може то ти напинав 8 нимнебеса, тверді, як дверкало лите?
19. Навчи нас, що сказати йому?Ми бо в тій темряві нічого поняти не можем.
20. Чи буде ЙЬму 8ВІЩЄНО, що я говорю? Хиба ж сказав хто, що сказане доходить до його?
21. Тепер не видко ясного сьвітлавпоза хмар, але повів вітер, і проясниться.
22. Сьвітла погода приходить із півночі, а кругом Бога страшна величність.
23. Вседержитель! Ми ровумом дослідити не можем його. Він великий силою, судом і повнотою правосуду. Він же нікого й не пригнітає.
24. То нехай впокоряються передним люде, й нехай дрожать перед ним усї, що в серці мають себе ва мудрих!
Озвався Господь до Йова 8 бурі й промовив:
2. ато сей, що затемнює вадумн моїнерозумними словами?
3. Зарав підпережи чересла твої*, якмужеві годиться: Я питати буду, ти ж відказуй менї:
4. Де тоді був ти, коли я вакладавоснови гемлї? Скажи, коли внавш!
5. Хто визначив міру її, чи знаєш?або хто протягав шнур по ній ? * Від сього, що маю тепер говорити. ** Бо не можуть через зливу робити. * Приготовся.
