534
Псальма 68. 69.
23. Щоб ти полоскав ноги твої в крові, а для язиків собак твоїх була з ворогів частина їх.
24. І бачили вони твій похід, Боже, похід мого Бога, мого царя, у сьвятиню.
25. Поперед ійшли люде, що сьпівали; за ними ті; що на струнах вигравали, кругом їх дївчата тимпанами брязчали.
26. На зборах прославляйте Бога, Господа, ви потомки Ізраїля!
27. Ось вони, Бенямин, наймолодший, їх владика; князї Юдині, їх полки, князї Завулонові, князї Нефталимові.
28. Звелїв наперед Бог силу твою. Укріпи, Боже, те, що дав єси нам!
29. Ради храму твого в Єрусалимі царі принесуть дари тобі.
30. Вгамуй зьвіра-дикуна, стадо бугаїв з ялівками народів: кожний з них підбиває людей брилою срібла. Розсип народи, що війни бажають!
31. Прийдуть можні з Египту; Етиопія скоро простягне руки свої до Бога.
32. Царства земні! Сьпівайте Богу, прославляйте Господа,
33. Котрий сидить на небесах, небесах одвічних; ось він гремить голосом своїм, голосом сильним.
34. Воздайте славу Богові! Величиє його над Ізраїлем і потуга його над хмарами.
35. Дивен Бог в сьвятинї своїй, Бог Ізраїля; він дає народові силу й потугу. Благословен Бог!
Спаси мене, Боже, бо повідь займає душу мою!
2. Загруз я в глибокому болотї і нема в йому дна; попав на глибину, і бистрінь заливає мене.
3. Я знемігся від поклику, гортань моя висохла; втомились очі мої, визираючи Бога мого.
4. Більше ненавидящих мене безвинно, як волосся на голові в мене; потужні мої губителї, що без причини ворогують на мене; чого я не загарбав, те мусїв я дати.
5. Ти, Боже, знаєш мій нерозум, і провини мої не закриті перед тобою.
6. Не дай же через мене осоромитись тим, що вповають на тебе, Господи, Боже сил небесних! Не дай осоромитись через мене тим, що шукають тебе, Боже Ізраїля!
7. Бо за тебе терплю зневагу, і сором покрив лице моє!
8. Чужим став я братам моїм, і чужинцем синам матері моєї.
9. Бо ревність для дому твого ізсушила мене, і зневага тих, що тебе зневажають, впала на мене.
10. Коли я плакав і душа віддалась посту, то й те було менї в наругу.
11. Надїв я волосїнницю, і стався їм приповідкою.
12. Сидячі у воротах мають помовку про мене; складають піснї на підпитку.
13. Я ж, Господи, — молитва моя до тебе, в час благоволення твого. Боже, по великостї милосердя твого вислухай мене, по правдї спасення твого!
14. Витягни мене з болота, не дай менї потонути! Дай менї вирятуватись від ненавидників моїх, і з глибинї вод.
15. Бистрінь водяна нехай не затопить мене, і глибінь не проковтне мене, й яма роззявлена нехай не затулить челюстей своїх.
16. Вислухай мене, Господи, велика бо твоя милість; поглянь на мене по великостї милосердя твого.
17. І не одвертай лиця твого від слуги твого, я бо в тїснотї; вислухай мене скоро!
18. Приближися до душі моєї, вирятуй її; спаси її задля ворогів моїх!
19. Ти знаєш мою наругу, і зневагу мою, і сором мій; всї гнобителї мої перед тобою.
20. Від наруги серце моє розбилось, я став вельми нужденний; ждав я милосердя, не дождався, і потїшителїв, та не знайшов нїкого.
21. До страви моєї вкинули вони жовч, а прагнущого оцтом мене напували.
22. Стіл їх нехай буде сїттю перед ними, і що на благо людям, нехай на петлю їм обернеться.
23. Нехай в очах їм почорнїє, щоб не бачили сьвіта, і литки їх нехай їм завсїди трясуться.
