564
ПСАЛЬМА 129. 130. 131. 132. 133. 134.
6. Нехай будуть, як трава на криші, що скорше сохне, нїж вирвуть її,
7. Котрою жнець не наповнить жменї своєї, нї вязальниця лона свого;
8. А прохожі не скажуть: Помагай Бог вам! Благословимо вас імям Господнїм.
З глибинї кличу до тебе, Господи!
2. Господи, почуй голос мій! Нехай слухи твої повернуться до голосу мого благання!
3. Коли ти, Господи, будеш памятати несправедливостї, — Господи, хто встоїть?
4. Та в тебе є помилуваннє, щоб люде благовіли перед тобою.
5. Надїюсь на Господа; душа моя надїється, і вповаю на слово його.
6. Душа моя дожидає Господа, більше як сторожа ранку, як сторожі ранку.
7. Вповай, Ізраїлю, на Господа! Бо в Господа милість і багацтво спасення в його.
8. І він спасе Ізраїля від всїх несправедливостей його.
Господи! Не виноситься серце моє, нї гордують очі мої; і не ганяю за речами, що за великі і за дивні для мене.
2. Чи не втихомирив я і не заспокоїв душу мою, як відлучене дитятко при матері своїй? Душа моя, як відлучена дитинка, в мене.
3. Вповай, Ізраїлю, на Господа від нинї по віки.
Спогадай, Господи, Давида і всї скорби його.
2. Як він клявся Господеві, робив обітницю могучому Богу Якова:
3. „Не ввійду до шатра дому мого, не ляжу на постелї відпочити;
4. Не дам спати очам моїм, нї дрімати повікам моїм,
5. Поки не знайду для Господа оселї, дому для Бога Якова!“
6. Ось ми чували про неї в ЕФратї, знайшли її на полях Яарських[1].
7. Ходїмо, ввійдемо до дому його, поклонимось у підніжя ніг його!
8. Встань, Господи, поступи на місце спокою твого, ти і скеня сили твоєї.
9. Сьвященники твої нехай правдою зодягнуться, а угодники твої нехай торжествують!
10. Задля Давида, слуги твого, не відсилай від себе лице помазанця твого!
11. Клявся Господь Давидові правдою, не відступить він від неї: З плоду тїла твого посаджу на твоїм престолї.
12. Коли сини твої хоронити муть заповіт мій і велїння мої, котрих навчу їх, то й сини їх по всї часи седїти муть на твоїм престолї.
13. Бо Господь вибрав собі Сиона, бажав його собі за оселю.
14. Ось місце мого вічного спокою; ту оселюся, бажав бо я того.
15. Буду щедро благословити їду його, вбогих його хлїбом до сита нагодую.
16. Сьвященників спасеннєм зодягну, і побожні люде його радуватись будуть.
17. На тому місцї дам рости рогові Давида; я приготовив сьвітильннка для помазанця мого.
18. Ворогів його соромом покрию, а на йому сияти ме корона його.
Глянь, як добре і як любо, коли брати жиють вкупі!
2. Як пахуще миро на голові, що на бороду спадає, на бороду Аарона, що спадає на край одежі його;
3. Як роса Єрмонська, що на горби Сиона спадає; там бо післав Господь людям благословеннє і життє по віки.
Нуте, прославляйте Господа, всї слуги Господнї, що по ночам стоїте в домі Господньому!
- ↑ Може поетична назва замість: Кірят-Ярім.
