571
Книга Приповісток Соломонових 42. 2.
6. Щоб нам второпати всяку приповість і замотану мову, слова мудрих та загадки їх:
7. Почин премудрості* — Господеньстрах; безумні нехтують і розум і науку.
8. Слухай, мій сину, науки батькатвого, й не відкидай материного заповіту;
9. Бо гарний се вінок на голову твоюй прикраса на шию тобі.
10. Сину мій! як будуть надити тебеледачі люде, не слухай їх;
11. Як скажуть: Ось ходім, засядемо, щоб убити, заляжемо на чесного — безвинного,
12. Проковтнемо його живого, мовбезодня, — цілого, мов би провалився в продасть;
13. Награбимо добра ми всякого вйого, сповнимо доми свої хижим лупом;
14. Жереб на твою пайку кидатимеш разом із нами, спільний склад буде в нас усїх, —
15. Мій сину! не ходи по одній з ними дорозі, зупини ногу твою на їх стежцї,
16. Бо ноги їх біжять до злого, ікваплять на пролив крові.
17. Шкода ж бо ставити в очах всіхптиць сіла;
18. Вони ж чигають на власну кров,і складають зраду проти своїм душам.
19. Ось такі дороги всіх тих, що ласіна чуже добро: воно відбирав житте тим, що його загарбали.
20. Премудрість говорить по улицях, піднімав свій голос по майданах;
21. Бона проповідає по головнихзборищах, у ввіходах до міських воріт промовляв, говорючи:
22. Доки ж вам, ви невіжі, люба буде темнота? доки, ви дурні, кохати метесь в дунотї? доки нетямущим буде знанне противне?
23. Приникнїть ід мойму картанню:Ось я пролию на вас мого духа, звіщу вам слова мої.
24. Я звала вас, а ви не слухали, яруку простягала, та не було, хто б уважав;
25. Моєю радою ви гордували й докорів моїх не приняли.
26. За те ж і я насьміюся з вашої погибелі*, і радіти му, як найде страх на вас;
27. Як прийде на вас переляк, мовта буря, й біда, мов хуртовина, пронесеться над вами; коли обгорне вас смуток і тіснота.
28. Тоді* кликати муть мене, — тане озовуся; з досьвітку шукати будуть, — та не знайдуть мене.
29. За те, що знанне ви зненавиділи й страху Божого не прийняли,
30. Що не схотіли слухати моєї ради, погордували докорами моїми;
31. За се їсти муть плоди вчинківсвоїх та переситяться химерами своїми.
32. Так, упрямість невіжів убв їх ібайдужність дурних погубить їх;
33. Хто ж послухає мене, той будежити безпечно й спокійно, не лякаючись лиха.
Мій сину! коли приймеш слова мої й заповіді мої ховати меш у себе,
2. Коли слух твій вчиниш уважнимна мудрість, і наклониш своє серце до роздумовання;
3. Коли ти знаннє звати меш до себей покликувати за розумом;
4. Коди будеш шукати його, так яксрібла, й докопуватись його, як скарбу, —
5. Тоді* зрозумієш страх Господеньі знайдеш пізнаннє Бога.
6. Бо тільки Господь дає премудрістьі з його уст виходить знаннє й розум.
7. Він праведним приховує спасенне,він заслоняє тих, що ходять в невинності;
8. Він стежки правди наглядає йбереже дороги сьвятих своїх.
9. Тоді* ти спізнаєш правду й правосуд і всяку путь праву та добру.
10. Коли премудрість ввійде в серце тобі, а знанне над усе душі твоїй любійше буде,
11. Тоді* обачність оберегати ме тебе, й розум буде на сторожі у тебе,
12. Щоб від стежок тебе ледачихурятувати, й від чоловіка кривоязикого,
13. Від тих, що праві шляхи покинули й путьми у темряві блукають;
