594
Книга Екклезіаста 1. 2.
Слова речника, сина Давидового, царя Ерусалимського:
2. Марна марнота! говорить речник; марнота над марнотами, — все марне!
3. Що за хосен чоловікові з усієї працї його, що він працює під сонцем?
4. Рід проходить і рід приходить,тільки земля стоїть собі вовіки.
5. Сонце сходить, сонце й заходить, та й квапить знов до того місця, де має сходити.
6. Вітер повіє на полуднє, потім поверне ’д півночі; знай; крутиться навкруги, та й вертається туди, звідки взявся.
7. Усї ріки течуть у море, та й море не переповнюєсь, і туди, звідки взялись, вони неначе вертаються, щоб знов текти.
8. Всї річі трудні; не може чоловік всього висловити; не насититься око, дивлячись, не наповниться ухо, слухаючи.
9. Що було колись, те буде й знов, і що дїялось, те й дїяти меться, й нема нового нїчого під сонцем.
10. Станеться часом де-що, про що люде кажуть: Ось новина! так воно давно вже бувало за попередніх часів.
11. Нема спомину про старовину; так само й потомство не держати ме в памятї того, що колись постане.
12. Я, проповідник-речник, царював над Ізраїлем в Ерусалимі;
13. І віддався цїлим серцем тому, щоб слїдити та мудро вивідувати все, що дїється під сонцем. Тяжка се праця, що її дав Бог людям, щоб нею займались!
14. Видав я все, що робиться під сонцем: — що ж? усе марнота й мука для духа.
15. Криве не буде простим, а чого нема, те нї-що й рахувати.
16. Я говорив в мойму серцї: Ось я став великим, і придбав більш мудростї, нїж усї ті, що царювали поперед мене в Ерусалимі, й серце моє бачило багато мудростї й знання.
17. І направив я свого духа на те, щоб спізнати, що се таке мудрість, і що таке безумність та дурнота; та пересьвідчився, що й се томить духа;
18. Бо в кого більш мудростї, в того більш і смутку; й хто прибільшує знаннє, — прибільшує и гривоги.
От і кажу собі в серцї: Дам я тобі покушати радощів, — заживай добра! Аж і се марнота.
2. Про сьміх скавав я: Дурниця! а про радощі: Що з вас?
3. Подумавши, давай я, підвеселяти себе вином, і, ходючи слїдом за премудростю, придержуватись і сієї дурницї, аж докіль побачу, що гаразд для синів людських, що повинні б вони робити під небом, живучи так недовго на сьвітї.
4. Брався я за великі працї: будував будинки, насаджував виноградники,
5. Заводив собі сади й огороди до прогульки, й насадив у них всяке дерево плодове;
6. Я робив стави — поливати дерева, що росли в гаях у мене;
7. Куповав бранцї й бранки, а то були в мене й домовники; були в мене стада буйної й дрібної скотини більш, нїж у всїх, що перше мене були в Ерусалимі;
8. Призбірав я собі срібло й золото й скарби з царів і земель; завів у себе сьпіваків і сьпівачок і все, що веселить людей, та всякі музичні прибори.
9. Я зробивсь великим і богатим, так що переважив усїх, що бували поперед мене в Ерусалимі, а при всьому тому премудрість моя зоставалась у мене.
