599
Книга Екклезіаста 8. 9.
часом, що один чоловік панує над другим чоловіком на шкоду йому.
10. Так бачив я, що ховали чеснобезбожників, приходили й відходили з сьвятого місця, й забувано їх у місті, де вони так поводились. Та й се марнота.
11. Суд над лихими вчинками нехутко судиться; через те й не лякавсь серце людське, чинити зло.
12. Та хоч грішник сто раз коїтьлихе й трівае в йому, то я знаю, що тільки богобоязливим буде добре, хто почував почесть перед лицем його;
13. А безбожному не буде щастя й,немов би тїнь, не довго пробуде такий, хто не боїться Бога.
14. Ще ж, буває й ось така марнотана 8емлї: Праведних постигав те, що заслуговали б учинки бевбожних, а з безбожними діється таке, що заслуговали б учинки праведних. І сказав я: та й се — марнота!
15. От і вхвалив я веселощі; бо нема нічого лучшого чоловікові під сонцем, як їсти, пити й веселим серцем уживати; се ж супроводить його в праці в днях життя його, що дав йому Бог під сонцем.
16. Як звернув я серце мов на те, щобзрозуміти мудрість і ровгледїти все, що діється на землі, де то чоловік нї в день нї в ночі не мав сну, —
17. Тоді спізнав я по всіх ділах Божих, що людина не второпав того, що діється під сонцем. Скільки б нї силкувався чоловік дослідити, він все таки не здолїв виглибити того; і коли б який мудрець сказав, що він знав, то таки він не може того дослідити.
На все те обернув я серце мов, щоб зрозуміти, що праведні й мудрі й діла їх у Бога в руці, та що чоловік нї любови нї ненависті ва те не знав, бо воно далеко перед ним.
2. Усьому й усїм — одно: однакадоля праведному й безбожному, доброму й злому, чистому й нечистому; тому, що приносить жертви, й тому, що не приносить жертви; честивому, як і грішникові; тому, хто клянеться, як і тому, хто совіститься клястись.
3. Се ж то й біда в усьому, що діється під сонцем, що доля однака всім; тим то й серце в людей повне 8Л0СТЇ, й безум у серцї їх, поки живота їх, а потім прилучуються до мертвих.
4. Поки людина в живих, мав щенадію; тим, що живому собаці лучше, ніж мертвому леву;
5. Бо живі знають, що помруть, амертві нічогісінько не тямлять, і нема їм уже заплати, бо й память про них пішла в забуток;
6. 1 любов їх і ненависть і боротьбаїх минулись, і не буде їм вже ніякої частини нї в чому, що діється під сонцем.
7. Ійди ж, їж твій хлїб, радуючись,і пий твоє вино, веселючись, коли Бог ласкавий на діла твої.
8. Нехай повсячасно буде на тобіодежа сьвітла, й нехай волос твій буде намащений.
9. Усолоджуй собі життє з жінкоютвоєю, що її любиш, черев усї днї марної жизнї твоєї, а котру дав тобі Бог за товаришку на всї пшидколетні днї твої під сонцем; се бо — пай твій в життю й в трудах твоїх, що ти трудишся під сонцем.
10. Все, що маєш снагу робити, робируками твоїми; бо в могилї, куди ти йдеш, нема вже роботи, нї роздумовання, нї внання, нї мудрості.
11. 1 ввернувсь я й добачив під сонцем, що не швидким допадаєсь нагорода за побіг; не хоробрим — побіда; не мудрим — хлїб; не розумним — багацтво, й не тямущим — ласка, тільки час і влучай у всім.
12. Бо людина свого часу навіть незнає. Як риба попадається в невід, а птиця запутуєсь у сильце, так і люде ловляться в лиху годину, як вона прийде негадано до них.
13. От іще яку бачив я мудрість підсонцем, а вона здалась менї не абиякою:
14. Було невеличке собі місто та й,не так то людне. Прийшов під його великий царь, обліг його, та й поробив проти його всї боєві прилади;
15. Аж се знайшовся в йому чоловік нетяга розумний та й вирятував городець своїм розумом, а ніхто потім не споминав про сього біднягу.
