609
Книга пророка Ісаїї 5. 6.
стїють, а в палатах пишних не буде кому жити;
10. Десять паїв у винограднику дадуть барилце, а гомер зерна насїння вродить ледви ефу.
11. Горе тим, що з ранку вже шукають напоїв, та й до ночі розпалюють себе вином;
12. Гарфа й гуслі, бубон і сопілка тавино на їх бенкетах; а на діла Господні вони й не спозирнуть, і про вчинки рук його й не спогадають.
13. За те ж люд мій необачний попаде в неволю; значні в його будуть голодати, богачі ж його з спраги погибати.
14. За те й безодня розтвориласьшироко, й без міри роззївила пащу свою, й піде туди слава їх і богацтво їх, і шум їх із усіма їх веселощами.
15. І похилиться людина, й смириться муж, а горді спустять очі свої;
16. А Господь Саваот вознесетьсявисоко в тім суді, і Бог сьвятий покаже сьвятість свою в справедливості’.
17. 1 пасти муться вівцї по своїй волї, й чужі будуть кормитись на позісталих по богачах буйних пасовищах.
18. Горе тим що тягнуть за собоюбеззаконність шнурами марноти, а гріх — неначе реміннєм возовим;
19. Що то мовляють: Нехай же вінпоквапиться зо своїм ділом, щоб нам побачити;нехай наближиться й спевниться рада Сьвятого Ізрайлевого, щоб нам довідатись.
20. Горе тим, що все лукаве добримвеличають, а добре — злим; морок, — сьвітлом, а сьвітло мороком уважають; що гірке — у них солодке, а солодке — гіркота!
21. Горе тим, що в своїх очах мудрі,та розумні перед собою самими!
22. Горе тим, що хоробрі до питтявина, й сильні в приправі впиваючих напитків;
23. Що на суді за гостинцї роблятьправим злюку, а правому закон одмавляють!
24. За те, як огонь в'їдає солому, йполомя спалюв сїно, так вигорить корінь їх, а цьвіт їх, як порох розвівсь; бо вони відкинули закон Господа Саваота, і Сьвятого Іврайлевого словом згордували.
25. Тим же так і розпалався гнївГосподень на його народ, і простягне він руку свою на його, так що гори здрігнуться, а трупи їх гновм улицї покриють. Та по тому всьому гнїв його ще не відвернесь, і рука в його все ще буде простягнута:
26. І підніме стяга про народ далекий та й дасть знак жиючому на краю землї, — і прийде той легко й скоро;
27. І не буде в його нї млявого, нївтомленого; нї один не задрімав анї засне, анї вдіймати ме пояс чересовий, й не розірветься ремінь ув обуві в його;
28. Стріли в його нагострені, і всїлуки в його натягнені; копита в коней його, мов кремінь, а колеса в возах його, неначе вихор.
29. Рик у його — мов рик у лева;він реве, неначе левчук; зареве, ухопить вдобич, понесе, й ніхто не одніме її.
30. І зашумить над ним того дняшумом розбурханого моря; він позирне на землю, і ось — темрява, горе, а сьвітло в хмарах померкло!
В році, коли царь Озія помер, бачив я Господа на високому й піднесеному престолі, а краї ризи його наповнили храм.
2. Кругом його стояли серафими, акожен о шістьох крилах: двома закривав собі кожен лице, двома закривав собі ноги, а двома літав.
3. 1 покликували вони один до одного: Сьвят, сьвят, сьвят Господь сил, вся земля повна слави його!
4. 1 хитались підвалини й пороги відголосного поклику їх, а будинок сповнився димом.
5. І промовив я: Горе менї! погибель моя! я бо людина з нечистими устами, й живу між людьми з нечистими губами, — а се ж очі мої бачили Господа сил небесних!
6. На се прилетів до мене один сераФим із жаріючим углем у рупї, що взяв клїщами з жертівника;
7. 1 приторкнувся ним до моїх уст,і промовив: Приторкнулось оце до
