624
Книга пророка Ісаїї 27.
лини напоюю його, в ночі і в день стережу його, щоб хто не вломився в него.
4. В менї нема гнїву; та як бихтось поставив у йому проти мене терен, чи хмизину, то я боєм пійду на його, випалю його до коріння.
5. Хиба він буде шукати захисту вмене, схоче мене примирити ? Нехай трібує тодї мир ізо мною вчинити.
6. Колись буде, що Яков корінь запустит, пустить галувку й вацьвіте Ізраїль, та й наповнить плодами вселенну.
7. Чи ж він побивав його так, якпобивав тих, що його побивали? Чи вбивав його так, як убивав тих, що його вбивали?
8. Нї! Ти по справедливій мірі покараєш його, коли його відкинеш; коли викинеш його сильним подувом своїм, як се буває того дня, коли східний лютиться вітер.
9. Аж сим змиєся беззаконство Якова, а користь із сього буде та, що знятий буде гріх із його, як він усе камінне з поганських жертовників пітре на порох, та й не будуть уже стояти дуброви та ідоли сонця.
10. Місто ж утверджене опустіє, домівки будуть покинені та обезлюднені, наче пустиня. Там телята будуть пастись, будуть лежати та обгризати порост у йому;
11. А як він посохне, то його поломлять, і прийде жіноцтво та й спалить його. Бо то люде без розуму, тим то й Творцеві не жаль їх буде, й не помилує їх Создатель їх.
12. Та буде час, що Господь потрясевсе від великої ріки аж по потік Египецький, й вас, сини Ізраїля, збере ДО купи;
13. 1 буде тодї: затрубить величезнатруба, й посходять ся ті, що в Ассирийщинї вже були затерялись, та прогнано їх у Египет, — і поклоняться Господеві на горі сьвятій в Ерусалимі.
Горе короні гордих тя пяних Ефраїміїв, (горе) зовялому цьвіту в величній окрасі його, що розсадовився поверх гори понад урожайною долиною, та все, мов би пяний од вина.
2. Ось уже йде потужний та кріпкий (гнїв) од Господа, наче злива з грядом і пагубний вихор; наче розгукана повідь розбурханих вод, і повергає його нездержною силою на землю.
3. Ногами буде потоптана коронагордині пяних Ефраїміїв.
4. З квіткою ж вялою в величнійокрасї його на верху вроджайної долини станесь те, що з смоквою, перед часом достиглою, що, скоро хто її в бачить, зараз простягає руку та й з'їдає.
5. Оного часу буде один Господь Саваот величним вінцем і короною слави для останків свого народу;
6. Він буде духом правосуду тим, щозасідають на суд, та відвагою тим, що ворога од воріт прогонять.
7. Бо й вони од вина спотикаютьсяй збиваються напоями 8 дороги; сьвященник і пророк спотикаються від опяняючих напитків; поконані вином, ходять, моб безглузді від напою; в пізнанні похибляються, помиляються в осудї.
8. Столи в них повні гиду й блювотини, нема чистого місця.
9. А договорюють*: „Кого хоче вінучити знання? кого проповіддю на розум наводити? хиба тих, що перестали їх молоком 8 грудей годувати, що їх неня саме від грудей відлучила?
10. У вас усе — заповідь та заповідь, а за заповіддю знов заповідь; правило та правило, а 8а правилом ізнов правило; тут не багато часу (до кари), та й там не багато.и
11. За ее ж будуть говорити до сихлюдей чужинці** лепетаннєм чужою мовою.
12. До них говорили (пророки): „Оцевідпочинок: дайте спочити струдженому: се буде потїхаа (наша). Та вони не хотіли слухати.
13. І станесь із ними по слову Господньому: заповідь на заповідь; заповідь за заповіддю; правило та правило, а за правилом ігнов правило; * Висьмів&ють науку иророків, кепкують
•• Що на край нападуть.
