674
Книга пророка Еремії 18. 19.
Ляванську? чи всякають із других місць текучі холодні води?
15. Мої ж люде покинули мене; кадять марнотам, спотикнулись на дорогах своїх, покинули давневні дороги, щоб блукати стежками по бездоріжжях, —
16. Щоби вробити свою еемлю пострахом, повсячасним сьміховищем, так що хто переходити ме нею, вдивувться й похитав головою свовю.
17. Наче восточнім вітром роввіюлюдей сих перед ворогом; плечима, не лицем обернусь до них при лихій годині.
18. А вони сказали: „Нумо, вчинімовмовини проти Еремії; бо й без него не щезне закон у сьвященника й порада в мудрого й слово в пророка; нумо лишень, побиймо його явиком; не будемо прислуховатись словам його.
19. Зглянься, Господи, на мене тапочуй речі моїх противників!
20. Чи годиться ж віддячувати зломза добро? а вони менї яму копають. Спогадай, що я все стояв перед тобою, благаючи добра їм, аби гнїв твій од них одвернути.
21. Оце ж ти певно оддаси синів їхна голоднечу й самих їх подаси на поталу мечу, — щоб їх жени були бездїтницями та вдовицями, щоб чоловіки шшерли мором, а молодики полягли в бою від меча.
22. І8 домівок їх буде чути крик, боти несподівано приведеш ватаги на них; ва те що вони копають яму, щоб мене піймати, і розставляють потай сїтї на мої ноги.
23. Ти ж, Господи, внавш усї їх задуми проти мене; не прости ж неправедностї їх, і гріхи їх не вмивай перед лицем твоїм; нехай вони поваляться перед тобою; вчини в ними по правді в часі гнїву твого.
Так скававГосподь: Ійди, куїш глиняний горщок у ганчаря; і возьми з собою кількох значніх людей в народу й з старшини сьвященничої;
2. І вийди в Бен-Енном-долину заЧерепяною брамою, та й промов там слова, що скажу тобі,
3. 1 скажи: Слухайте слово Господнє, ви, царі Юдейські, і ви, осадники Ерусалимські! Так говорить Господь Саваот, Бог Ізрайлїв: Ось, я наведу лихо на се місце, таке, що, хто про него почув, в того задзвонить ув ушах, —
4. За те, що вони покинули мене івробили се місце чужим менї, бо кадять на йому богам иншим, таким що не внали їх, нї вони, нї батьки їх, нї царі Юдейські, та сповнили се місце безвинною кровю,
5. 1 построіли високоти Баалові, щобсвої сини приносити Баалові на веепаленне, а сього я не заповідав і не ваводив, ба й на думку воно меш не приходило.
6. Тим же то приходить година, говорить Господь, що се місце не прозивати меться вже Тофєтом і доля ною синів Енномових, а душогубною долиною.
7. 1 оберну в нїщо ровум (надїю) Юди й Ерусалиму на сьому місці, та 8 побю їх мечем ув очах ворогів їх і рукою тих, що чигають на їх душу, трупи же їх оддам у корм птаству піднебесному й зьвіррю вемному.
8. І вроблю сей город пострахом тасьміховшцем; хто нї проходити ме ним, буде дивуватись й посвистувати, дивлючись на біду, що йому склалась.
9. 1 годувати му їх тілом синів і тілом дочок їх, і їсти муть вони одно одного тїло, опинившись в облязї та В ТЇСНОТЇ, КОЛИ СТЇСНЯТЬ їх вороги їх і ті, що наставати муть на душу їх.
10. І розбий гладишку перед очимав тих мужів, що прийдуть І8 тобою,
11. Та й промов до них: Так говорить Господь сил небесних: Оттак ровібю люд сей і город сей, як розбивають глиняний посуд, що його НЇЕОЛИ вже не стулиш, і ховати муть на Тофєтї тілько черев те, що не буде більш місця на кладовище.
12. От як учиню з сим місцем, говорить Господь, і 8 землянами його, і вчиню місто се таким, як Тофєт.
13. 1 будуть будинки Ерусалимській доми царів Юдейських нечисті, як Тофєт, — усї доми, що на їх кришах кадили вони всьому війську підне
