716
Книга Плач Еремії 4. 5.
7. Сівї ж князї були над снїг чисті,над молоко білі; тіло в них було румянс, немов ті коралї, й над сапФир сияло;
8. А нині лице їх чорнїйше над усечорне, не познають їх на улицї; кожа в них до костї прилипла, зосхла, мов та деревина.
9. Щасливійші ті, що від меча гинуть, ніж ті, що гинуть голодною смертю; сесї бо тануть поволи, побивані недостачею плодів земних.
10. Руки добросердних жінок варили діток своїх, щоб мати з них їжу під час погибелі дочйи народу мого.
11. Ізогнав Господь гнїв свій, виливдосаду гнїву свого, й запалив огонь на Сионї, що пожер його до підвалин.
12. Не вірили царі землі й усї осадники земель, що ворог завзятий ввійшов у ворота Ерусалимські.
13. А все се за гріхи ложних пророків його, за беззаконства сьвященників його, що за їх приводом проливано кров праведників.
14. Тепер вони, .мов слїпі, улицямиблукали, осквернювались кровю, так що не можна було приторкнутись до їх одежі.
15. Уступайтесь! Нечистий! у слідїм кричали; уступайтесь, уступайтесь, не приторкайтесь! і вони, зворушені, ховались; а між людом говорили: Вже їх не буде!
16. (вагнїване) Лице Господнє порозсівав їх; уже він не вглянеться на них, за те, що вони не вважали на сьвященників, над старими не милоеердувались.
17. Наші ж очі аж умучились, вивираючи надармо підмоги; з башти нашої визирали сторожі того народу, що не міг нас урятувати.
18. А вони, знай, підглядали ступнінаші, так що ми не могли безпечно й по улицях ходити. О, близько копець наш, днї наші скінчились; так, се прийшов конець наш.
19. Ті, що нас гнали, летїли хутшеорлів під небом; гнались за нами по горах, ставляли засади в пустині.
20. Дух наш живущий, помазанникГосподень, попав у їх яму*, — той, * Царь Седекія. ІУ. Цар. 25, 5. що про його мовляли ми: Під його тїню жити мем тихо посеред народів.
21. Радуйся, дочко Едомова, веселися, ти, що живеш там у землї Уз! прийде й до тебе чарка, і ти впєшся, й ти будеш обнажена.
22. Дочко Сионова! кара за беззаконства твої скінчилась; більш у полонь ти зайнята не будеш;твої ж провини, дочко Едомова, Господь навідає й виявить гріхи твої.
Спогадай же, Господи, що 8 нами сталось; зглянься, подивися на пониженне наше!
2. Наше наслїддв досталось невірамгдоми наші — чужим чуженицям;
3. Ми сироти — безбатьченки; матері наші — вдовиці.
4. Власну воду ми пємо ва гроші,дрова наші вдобувавм ва плату.
5. Нас поганяють, бючи в потилицю,а в роботі нема нам відпочинку.
6. І до Египту ми й до Ассура рукупо хлїба шматок простягаєм.
7. Наші батьки провинили, та їх нема вже, ми ж двигаємо кару за їх безваконства.
8. Раби вередують над нами, та Знікому вирвати з рук їх.
9. В небезпеці перед мечем ми хлїбнаш по степу вдобувавм.
10. Скіра на нас, наче в печі, счорнїла від пекучої голоднечі.
11. Наших жінок безчестять у Сионї, дівчат — в городах Юдейських.
12. Княвї повішані їх руками, дшуістаршин у вневазї.
13. Молодики наші жорнами мелють,недолїтки падуть під ношами дров.
14. Старці вже в воротях не засідають, паробки не сьпівають.
15. Радощів серце вже наше не знав,наші танці в жалощі вмінилнсь.
16. Ів голови в нас вінки поспадали,горе нам, що ми провинили!
17. От чому серце в нас нив, от чогов нас ув очах потемніло!
18. Ой попустїли вершини Сионські,хиба шакалі ходять по них.
19. Господи! ти пробуваєш во віки:твій престол стоіть в роду до роду.
20. Чом же ти повабув нас, чом покинув нас на так довгий час?
