775
Книга пророка Даниїла 5. 6.
він годувався травою, нїби віл, і на його тіло спадала роса 8 неба, аж доки він спізнав, що над людським царством царює найвисший Бог, і настановляв над ним, кого хоче.
22. І ти, сину його, Валтасаре, не«мирив твого серця, хоч внав про се все,
23. Але підняв себе проти Господанебес, і се принесено посуд дому його перед тебе, а ти й дуки твої, жінки твої й наложницї ТВОЇ ПИЛИ 8 них вино, та й хвалив вси богів срібних і золотих, мідяних, залїзних, деревяних і камяних, що нї бачать, нї чують, нї розуміють, а Бога, що в його руцї твоє диханнв і в його всї стежки твої, ти не пошанував.
24. За се й послана ним ся частинаруки, що оце й написала.
25. І от що написано: Мене, мене,текел, упарсин (перес).
26. А ось і значіннв слів: Мене —облічив Бог царство твоє і постановив йому кінець;
27. Текел — тебе вважено на вазій знайдено дуже легким;
28. Перес — ровдїлено царство твоєй віддано Мидіям та Персам.
29. Тоді звелїв Валтасар, щоб убрали Даниїла в пурпур і вложили золотий ланцюг на його шию, й оповістили його третім княвем в царстві.
30. Тієї ж таки ночі Валтасара, царя Халдейського, вбито,
31. А Дарій Мидій обняв царство,коли йому було шістьдесять два роки.
Дарій вадумав настановити над царством сто двайцять сатрапів, щоб були по всьому царстві,
2. А над ними трьох князів, міжкотрими був і Даниїл, — щоб сатрапи здавали їм облїч, та й щоб царь не був надто обтяжений.
3. Даниїл перевисшував всїх другихкнязів і сатрапів, бо в ньому був високий дух, і царь мав уже на думцї настановити його над усїм царством.
4. Тоді князі й сатрапи почали шукати приключки, щоб Даниїла в управі царством обвинуватити, але не могли знайти ніякої причини анї промаху, бо він був вірний, і не знаходилось на ньому ніякої провини або промаху,
5. І скавали сї люде: Не внайти намприключки на Даниїла, коли не знайдемо її проти нього в законї Бога його.
6. Тодї прийшли сї князі та сатрапиперед царя і сказали так до нього: Царю Дарію, жий нам на віки!
7. Усї князї з царства, намісники,сатрапи, радники й отамани врадили між собою, щоб вийшла така царська постанова й оповіщено приказ, щоб того, хто в трийцятьох днях засилати ме будь-яку просьбу до котрого бога або до чоловіка, окрім тебе, царю, вкинути в яму поміж левів.
8. Так стверди ж, царю, сю постанову й підпиши приказ, щоб він був незмінний, як закон у Мидиї та в Персиї, та й щоб ніхто його не нарушував.
9. Царь Дарій підписав ту постанову й той приказ.
10. Даниїл же, — хоч довідався, щопідписаний такий приказ, пійшов до свого дому. А тут він, відчинивши в горниці вікна навпроти Ерусалиму, припадав тричі на день навколішки й молився свойму Богові й славив його, як се він робив і навперед сього.
11. Тодї сї люде підглядїли й знайшли Даниїла, що молився й просив милості в свого Бога.
12. І прийшли вони до царя та й почали говорити про царський приказ: Чи ж ти не підписав приказ, щоб кожну людину, котра в трийцятьох днях просити ме будь-якого бога або чоловіка, окрім тебе, царю, вкинути в яму між леви ? Царь відповів і сказав : Се слово незмінне, як закон у Мидиї й Персиї, йго не можна нарушувати.
13. Тоді відповіли й сказали воницареві: Даниїл, що з полонених синів Юдейських, не вважав нї на тебе, царю, нї на приказ, тобою підписаний, але тричі на день молиться своїми молитвами.
14. Царь, почувши се, засмутивсядуже й задумав в серцї свойму спасти Даниїла, й аж до заходу сонця намагався його визволити.
15. Але ті люде прийшли до царя й
