801
Книга пророка Йони 2. 3. 4.
Господь же повелїв великий рибі проглинути Йону; й був Йона у череві в риби три днї б три ночі.
2. 1 молився Йона Господеві 8 черева в кита
3. І промовляв: В смутку мойму покликнув я до Господа, й він вислухав мене; з черева преисподньої ввивав я, а ти почув мій голос.
4. Вкинув еси мене в глибінь, у серце моря, і води обгорнули мене; всї водц, всї филї твої проходили надо мною.
5. Вже я думав: Відкинений я відочей твоїх, а тепер чей я внов побачу храм твій сьвятий.
6. Обняли мене, добирались води додуші моєї, безодня вачинила мене в собі; морські трави обвили голову менї.
7. Попід підвалини гір потонув я, іземні засови замкнули мене, вдається, на віки; але ти, Господи, Боже мій, виведеш душу мою в сієї глибинї пекольної.
8. Як душа вавмірала в менї, спогадав я на Господа, й ось, молитва моя дійшла до тебе, до храму сьвятого твого.
9. Хто марні й ложні боги шанує,той покинув Милосердного свого,
10. Я же голосом похвали принессутобі жертву; чим обрік себе, те я й сповню; в Господа бо одного — рятунок.
11. 1 повелїв Господь киту викинутиЙону на сушу.
І надійшло слово Господнє до Йони вдруге:
2. Вставай, подайсь у Ниневію, город великий, і проповідуй в йому, що я повелїв тобі.
3. 1 встав Йона, й подавсь у Ниневію, як повелїв Господь; Ниневія ж була великий город, на три днї ходи.
4. І почав Йона проходити город,скілько мож за один день перейти, й проповідував, говорючи: Ще сорок день, а Ниневія стане розвалшцем. б. І повірили Ниневійцї Богу: оголосили піст, і понадївали волосяницї, від найбільшого та й до найменьшого.
6. Бо поголоска про се дойшла доцаря Ниневійського, — й устав царь із свого перестолу, скинув із себе царську одежу свою, й закутавсь у волосяницю, і сів на попелі.
7. І звелїв сповістити в Ниневії йзаповісти від імені царського й вельмож своїх, щоб нї люде, нї скотина, нї воли анї вівцї нічого не їли й не пасли та й води не пили;
8. Та щоб окриті були вереттєм —людина й скотина, й скілько сили, взивали до Бога, та щоб кожне покинуло ледачу дорогу свою й неправедні вчинки рук своїх.
9. Хто знає, може Бог іще змилосердиться й відверне від нас палаючий гнїв свій, і ми не погинемо.
10. 1 побачив Бог їх учинки, що вони покинули свою ледачу дорогу, й пожалував Бог наслати на них те лихо, яким їм був загрозив, і не наслав.
Иона ж розсердився тяжко й запалав гнівом,
2. 1 моливсь Господеві й промовив:О, Господи, хиба ж не се говорив я, бувши ще в моїй країні? тим же то й хотів утекти в Тарсис; знав бо я, що ти — Бог благий і милосердний, довготерпеливий і багатий на ласку, та що мавш спожалїннє над нуждою.
3. Возьми ж у мене душу, Господи,бо лучше менї вмерти, аніж жити.
4. Господь же сказав: Чи ж слушносе тебе так розсердило?
5. 1 вийшов Йона в міста й осїв відсхіднього боку міста, та й вробив собі там будку та й седїв у холодку, визираючи, що станеться в городом.
6. А Господь Бог виростив ростину,й знялась вона понад головою в Йони, щоб мав тінь над головою, та щоб успокоїв свою досаду, й Иона вельми зрадів тій ростинї.
7. Як же назавтра вранці почалазоря воріти, повелїв Бог червякові, щоб підгриз ростину, й вона всхла.
8. А як зійшло сонце, послав Бог гарячого восточнього вітра, й сонце припекло Йону в голову, так що він бі
