809
Книга пророка Аввкума 2. 3.
3. Видиво бо сягав в далекий, алеозначений час; воно говорить про те, що станеться на кінцї, й не заведе; та хоч би воно й загаялось, а ти жди, бо воно збудеться певно й не зміниться.
4. Ось, серце горде не буде мати спокою, а праведний буде вірою своєю жити.
5. Гордий чоловік похожий на вино, що граючи, не швидко втихав; він розширює серце своє, неначе те пекло, й як смерть, він усе голоден; він загортає всі народи, загарбує всякі племена.
6. Та хиба ж вони не зложать пронього приповідку, хиба ж не будуть присьпівувати на сьміх: Горе тому, хто збогачує себе не своїм; ніби воно на довго? — та хто обтяжує себе закладами!
7. Чи вони ж не встануть нагло натебе? чи не будуть торгати тебе; чи не підіймуться проти тебе грабіжники, чи не попадеш ти на луп їм?
8. Так як ти грабив многі народи,ограблять і тебе всі остальні народи за пролив крові людської, ва розбуреннє країни, міста й усїх осадників його.
9. Горе тому, хто несправедливо добро про свій дом наживає, щоб звити гніздо собі на висоті, й тим забезпечити себе від біди!
10. Неславу придумав ти свойму дому, вигублюючи многі народи, й накликав гріх на душу свою.
11. Каміннє з мурів взивати ме проти тебе, а сволоки деревяні будуть їм відповідати:
12. Горе тому, хто город на крові будує, і строїть замки несправедливостю.
13. Та ось що прийде від ГосподаСаваота: Ті люде працюють на поживу огню, племена мучаться надармо.
14. Бо земля сповниться тими, щоспізнали славу Господню, як води наповнюють море.
16. Горе тобі, що подаєш ближньому твому напій з домішкою твоєї влови, й впоюєш його, щоб бачити сором його!
16. Та самий ти заситив себе стидомвамість слави; пий же й ти та покажи наготу; бо до тебе повернеться кубок у правиці Господній, і впаде безчесть на твою славу.
17. Кара бо за лиходійство твоє наЛивані здійметься проти тебе за витрату розпуджених животин, за пролив людської крові, за спустошеннє країни, міста й усїх, що в йому жили.
18. Що за вжиток із того боввана,що його різьбарь витесав, — із того виливаного ложного вчителя, хоч різьбарь, вироблюючи нїмі ідоли, покладає надїю на свій виріб?
19. Горе тому, що промавляє до дерева: вставай! а до німого каменя: Ну бо, прокинься! Чи він же озветься? Ось, він обложений золотом і сріблом, духа ж він не має.
20. А Господь — у храму свому сьвятому; нехай вся вемля мовчить перед ним!
^^олитва пророка Аввакума, до сьпі
2. Господи, я почув вість од тебе йзлякався. Господи! доверши твоє діло посеред літ (нашої недолі), посеред літ обяви його, спогадай в гніві про милосерде.
3. Колись прийшов був Бог від Теману, Сьвятий — від Паран-гори. Покрила небеса величність його й славою сповнив він вемлю.
4. Сяєво її, як сонце, сьвітило; одруки його промінне, там утаєна його сила.
5. Перед ним ійшла вараза, нова ним— палючий вітер.
6. Ступив він — земля струсилась;глянув — і ватремтїли народи; розпались гори вічні, первовічні узгірря позападались; дороги його — вічні.
7. Знаю я, як посумніли були намети Етіопські, як затремтіли шатри Мадіямські.
8. А хиба ж на ріки не запалав бувгнїв твій, Господи, на ріки — досада твоя, а на море — ярость твоя, коли ти, неначе всів був на конї твої, й на колесницї рятуючі?
9. Ти напяв лука твого, як се клятьбою обіцяв був поколінням; ти розділяв води землї.
