31
Євангелия від сьв. Маттея 26.
8. Побачивши ж ученики Його, сердились, кажучи: На що така втрата ?
9. Можна бо було се миро продатидорого та дати вбогим.
10. Зрозумівши ж Ісус, рече до них:Що ви смутите жінку? дїло бо добре вчинила на менї.
11. Всякого бо часу маєте вбогих ізсобою, мене ж не всякого часу маєте.
12. Зливши бо вона миро се на тїломоє, на погребеннє моє зробила.
13. Істино глаголю вам: Де б нї проповідувалась евангелия ся по всьому сьвіту, казати меть ся й те, що зробила оця, на спомин її.
14. Тодї, пійшовши один з дванайцятьох, на ймя Юда Іскариоцький, до архиєреїв,
15. каже: ІЦо хочете дати менї, а явам видам Його? Вони ж поставили йому трийцять срібняків. о16. І з того часу шукав нагоди, щоб Його видати.
17. У первий же день опрісночнийприступили ученики до Ісуса, кажучи Йому: Де хочеш, щоб приготовили Тобі їсти пасху?
18. Він же рече: Йдіть у город дооттакого, та скажіть йому: Учитель рече: Час мій близько; у тебе зроблю пасху з учениками моїми.
19. І вробили ученики, як повелівїм Ісус; і приготовили пасху.
20. Як же настав вечір, сїв Він вастолом із дванайцятьма.
21. І, як вони їли, рече: Істино глаголю вам, що один з вас зрадить мене.
22. І, засумівши тяжко, почали говорити до Него кожен з них: Аже ж не я, Господи?
23. Він же, оввавшись, рече: Хтовмочає во мною руку в миску, той зрадить мене.
24. Син чоловічий іде, як писано проНего; горе ж чоловікові тому, що Сина чоловічого зрадить! Добре було б йому, коли б не родив ся чоловік той.
25. Оввав ся ж Юда, врадник Його,й каже: Аже ж не я, учителю? Рече до него: Ти сказав єси.
26. Як же вони їли, взявши Ісус хлібі поблагословивши, ламав, і давав ученикам, і рече: Прийміть, їжте: се єсть тїло моє.
27. І, взявши чашу, й оддавши хва
лу, подав їм, глаголючи: Пийте з неї всі;
28. се бо єсть кров моя нового завіту, що ва многих проливаєть ся на оставленнє гріхів.
29. Глаголю ж вам: Що не пити мувід нинї в сього плоду винограднього аж до дня того, коли його пити му в вами новим у царстві Отця мого.
30. І засьпівавши вони, вийшли нагору Оливну.
31. Тодї рече до них Ісус: Всї ви поблазнитись мною сієї ночи. Писано бо: Поражу пастиря, і розсиплють ся вівці стада.
32. По воскресенню ж моїм попереджу вас у Галилею.
33. Озвав ся ж Петр і каже до Него: Хоч усї поблазнять ся Тобою, я ніколи не зблазнюсь.
34. Рече до него Ісус: Істино глаголю тобі: Що сієї ночі, перше нїж півень запіє, тричі відречеш ся мене.
35. Каже йому Петр: Хочби менї зТобою і вмерти, не відречусь Тебе. Так і всї ученики кавали.
36. Тоді приходить з ними Ісус наврочшце* Гетсиман, і рече до учеників: Сидіть тут, поки, пійшовши, помолюсь оттам.
37. І взяв із собою Петра та двохсинів Зеведєвих, і почав скорбіти та вдаватись у тугу.
38. Тоді рече до них: Тяжко сумнадуша моя аж до смерті*. Підождіть тут, і не спіте зо мною.
39. І пройшовши трохи далїй, припав лицем своїм, молячись і глаголючи: Отче мій, коли можна, нехай мимо йде від мене чаша ся; тільки ж не як я хочу, а як Ти.
40. І приходить до учеників, і знаходить їх сплячих, і рече до Петра: Так не змогли ви однієї години попильнувати зо мною ?
41. Пильнуйте та моліть ся, щоб неввійшли в спокусу. Дух то охочий, тїло ж немошне.
42. Знов, удруге відійшовши, молився, глаголючи: Отче мій, як не може ся чаша мимо йти від мене, коли не пити му її, нехай станеть ся воля твоя. * Місце.
