43
Євангелия від сьв. Марка 7. 8.
налає батька або матїр, нехай смертю вмре.
11. Ви ж кажете : Коли скаже чоловік батькові аб.о матері: Корван (що всть: Дар), чим би ти з мене покористував ся;
12. і не даєте йому нічого більшеробити батькові своєму, або матері своїй,
13. обертаючи в ніщо слово Божепереказом вашим, що ви переказали; й подібного такого багато робите.
14. 1, покликавши ввесь народ, речедо них: Слухайте мене всі, та й розумійте:
15. Нема нічого осторонь чоловіка,що ввійшовши в него, могло б опоганити його; а що виходить від него, се те, що поганить чоловіка.
16. Коли хто має уші слухати, нехайслухає.
17. І як увійшов у господу від людей, питали в Него ученики Його про приповість.
18. 1 рече до них: Так і ви нерозумливі? Не зрозуміли, що все, що осторонь і входить у чоловіка, не може його опоганити;
19. бо не входить йому в серце, а вживіт, і виходить в одхідник, очищаючи всяку їжу?
20. Рече ж: Що виходить з чоловівіка, те поганить чоловіка.
21. З середини бо, з серця чоловіка,думки лихі виходять, перелюбки, блуд, душогубство,
22. злодійства, зажерливість, ледарство, підступ, роспутність, лихе око, хула, гордощі, дурощі:
23. все се лихе з середини виходить,і поганить чоловіка.
24. І, піднявшись ізвідтіля, пійшовна узграниччя Тирські та Сидонські, і ввійшовши в господу, хотів, щоб ніхто не знав; та не міг утаїтись.
25. Почувши бо жінка, в котрої дочка її мала духа нечистого, приступила і впала в ноги Йому.
26. Була ж жінка Грекиня, родомСироФиникиянка; й благала Його, щоб вигнав біса з дочки її.
27. Ісус же рече їй: Дай перше наїстись дітям: не добре бо взяти хлїб у дїтей, і кинути собакам.
28. Вона ж озвалась, та й каже до
Него: Так, Господи; тільки ж і собаки під столом їдять кришки від дїтей.
29. І рече їй: За се слово йди; вийшов біс із дочки твоєї.
30. І, пійшовши в домівку свою, знайшла, що біс вийшов, і дочка її лежить на постелі.
31. 1, знов вийшовши з гряниць Тирських та Сидонських, прийшов до моря Галилейського, у гряницї Десятиградські.
32. І приводять до Него глухого йтяжкомовного; й просять Його, щоб положив на него руку.
33. І, взявши його від народу окроме, вложив пучки свої в уші йому, й сплюнувши, приторкнувсь до язика йому;
34. І, позирнувши на небо, зітхнуві рече до него: Єфата, се єсть: Одчинись.
35. І зараз одчинив ся йому слух, ірозімкнулись окови явика його, й заговорив добре.
36. І наказав їм, щоб нікому не говорили. Що ж більше Він наказував, то надто більше вони проповідували;
37. І превельми дивувались, кажучи: Гаразд усе вчинив: і глухим дає чути, й нїмим говорити.
Тими днями, як було пребагато народу й не мали що їсти, покликавши Ісус учеників своїх, рече їм:
2. Жаль менї народу, що вже триднї пробувають зо мною, і не мають що їсти;
3. А коли відпущу їх голодних до домівок їх, помліють в дорозі; деякі бо з них здалека поприходили.
4. І відказали Йому ученики Його:Звідкіля ж сих зможе хто тут нагодувати хлїбом у пустинї?
5. І питав їх: Скільки маєте хлїбів?Вони ж кажуть: Сїм.
6. І звелів Він народові сїдати на8емлї; і взявши сїм хлїбів, оддавши хвалу, ламав і давав ученикам своїм, щоб клали перед ними; і клали перед народом.
7. І мали рибок кілька; й поблагословивши, казав покласти й те.
