69
Євангелия від сьв. Луки 9. 10.
вглянь ся на епна мого; бо він єдиний у мене.
39. І ось дух хапав його, і він заразкричить; і рве його з піною, і ледві одходить од него, розбивши його.
40. І благав я учеників Твоїх, щобвигнали його, й не здолїли.
41. І озвавшись Ісус, рече: О кодлоневірне та розвратне! доки буду з вами й терпіти му вас? Приведи сюди сина твого.
42. Ще ж ійшов він, а біс ударивним, та й затряс. Погрозив же Ісус духові нечистому, і оздоровив хлопця, і оддав його батькові його.
43. З’умляли ся ж усї величчвм Божим. Як же всї дивувались усїм, що зробив Ісус, рече Він до учеників своїх:
44. Повкладуйте в уші ваші словасї: Син бо чоловічий мав бути виданим у руки чоловічі.
45. Вони ж не зрозуміли слова сього, й було воно закрите від них, щоб не постерегли його; а бояли ся питати Його про слово се.
46. Постала ж думка між ними, хтобув би більший з них.
47. Ісус же, знаючи думку серця їх,узявши дитину, поставив її біля себе,
48. і рече їм: Хто прийме сю дитину в імя моє, мене приймав; а хто мене прийме, приймав пославшого мене: хто бо найменший між усіма вами, той буде великий.
49. І озвавшись Йоан, каже: Наставниче, ми бачили одного, що в імя Твоє виганяв біси, й заборонили йому ; бо не ходить у слід 8 нами.
50. І рече до него Ісус: Не бороніть,хто бо не проти нас, той 8 нами.
51. І сталось, як сповнились дні взяття Його (вгору), утвердив лице свов йти в Єрусалим,
52. і післав посланці перед лицемсвоїм; і пійшовши вони, увійшли в село Самарянське, щоб приготовити йому. „ '
53. 1 не прийнято Його, бо лице Його було грядуще в Єрусалим.
54. Бачивши ж ученики Його Яковта Йоан, казали: Господи, хочеш, скажемо, щоб огонь 8ійшов 8 неба та й пожер їх, як Ілия вробив?
55. Він же обернувшись докорив їм,і рече: Не внавте, якого ви духа.
56. Син бо чоловічий не прийшовдуші людські погубляти, а спасати. І пійшли в инше село.
57. Стало ся ж, як ійшли вони, сказав у дорозї хтось до Него: Пійду слїдом ва Тобою, куди б нї пійшов, Господи.
58. І рече йому Ісус: Лусицї норимають, і птиці небесні гнізда; Син же чоловічий не мав, де голови прихилити.
59. Рече ж до другого: Йди слїдомва мною. Він же каже: Господи, дозволь менї пійти перш поховати батька мого.
60. Рече ж йому Ісус: Остав мертвим ховати своїх мерців, ти ж іди, проповідуй царство Боже.
61. Рече ж і другий: Пійду слїдом8а Тобою, Господи; перше ж дай менї попрощатись І8 тими, що в дому моїм.
62. Рече ж до него Ісус: Ніхто, положивши руку свою на рало й позираючи нагад, не спосібен до царства Божого.
Після ж сього настановив Господь і других сїмдесять, та й післав їх по двоє перед лицем своїм у кожний город і місце, куди мав сам ійти.
2. Рече ж до них: Жниво велике,робітника ж мало: просїть же Господа жнива, щоб випровадив робітників на жниво свов.
3. Ійдїть; ось я посилаю вас, як ягнят між вовки.
4. Не носіть калитки, нї торбини, нїобувя, і нікого в дорозї не витайте.
5. У котру ж господу ввійдете, перше кажіть: Впокій домові сьому;
6. і коли там буде син упокою, спочине на йому впокій ваш; коли ж нї, до вас вернеть ся.
7. У тім же дому зоставайтесь, ївший пивши, що в в них: достоен бо робітник нагороди своєї. Не ходіть од хати до хати.
8. 1 в которий город увійдете, й приймуть вас, їжте що поставлять перед вами,
