80
Євангелия від сьв. Луки 18.
і прийшла до него, кажучи: Пометись за мене над противником моїм.
4. І не хотїв довго, потім же кажев собі: Хоч і Бога не боюсь, і чоловіка не соромлюсь,
5. то, що докучає менї вдова ся, помшусь ва неї, щоб, без перестану ходячи, не докучала менї.
6. Рече ж Господь: Слухайте, щосуддя неправедний каже!
7. Бог же чи не помстив ся б 8а вибраних своїх, що голосять до Него день і ніч, хоч довго терпить про них?
8. Глаголю вам, що помстить ся заних незабаром. Тільки ж Син чоловічий прийшовши, чи 8найде віру на землї?
9. Сказав же й до инших, що вповали на себе, що вони праведні, та гордували другими, приповість сю:
10. Два чоловіки ввійшли в церквупомолитись: один Фарисей, а другий митник.
11. Фарисей, ставши, так у собі молив ся: Боже, дякую Тобі, що я не такий, як инші люде, 8дирщики, неправедні, перелюбні, або як оцей митник.
12. Я пощу два рази на тиждень,даю десятину з усього, що придбаю.
13. А митник, оддалеки ставши, нехотїв і очей до неба ввести, а бив у груди себе, кажучи: Боже, милостивий будь мені грішному.
14. Глаголю вам: пійшов сей до дому свого оправданий більш, ніж той; бо кожен, хто несеть ся вгору, принизить ся; хто ж принижуеть ся, пійде вгору.
15. Приносили ж йому й дітей, щобдо них приторкнувсь; бачивши ж ученики, заказували їм.
16. Ісус же, покликавши їх, рече:Пустіть дїток приходити до мене й не бороніть їм; таких бо царство Боже.
17. Істино глаголю вам: Хто не прийме царства Божого, як дитина, не ввійде в него.
18. І питав Його один старшина, кажучи: Учителю благий, що робивши життє вічнє насліджу.
19. Рече ж йому Ісус: Чого менезвеш благим? ніхто не благий, тільки один, Бог.
20. Заповіді 8навш: Не чини перелюбу, Не вбивай, Не кради, Не сьвідкуй криво, Поважай батька твого і матір твою.
21. Він же каже: Се все хоронив я8 малку мого.
22. Почувши ж се Ісус, рече йому:Ще одного тобі недостає: усе, що маєш, продай та й роздай убогим, і мати меш скарб на небі; та й приходь, ійди слїдом за мною.
23. Він же, почувши се, став вельмисумний, був бо дуже багатий.
24. Побачивши ж його Ісус, що вельми сумний став, рече: Як тяжко 6агацтва маючи увійти в царство Боже!
25. Легше бо верблюдові кріз упшоголки пройти, ніж багатому в царство Боже ввійти.
26. Казали ж ті, що чули : То хто жможе спастись?
27. Він же рече: Неможливе у людей — можливе у Бога.
28. Каже ж Петр: Ось ми покинуливсе, та й пійшли слїдом за Тобою!
29. Він же рече їм: Істино, істивоглаголю вам: Що нема нікого, хтоп<г кинув господу, або родителїв, або братів, або жінку, або діти задля царства Божого,
30. та й не приняв багато більшечасу сього, а в віку будучому жоттв вічне.
31. Узявши ж дванайцятьох, речедо них: Оце йдемо в Єрусалим, і станеть ся все, що написано через пророків, Синові чоловічому.
32. Буде бо виданий поганам, і насьміхати муть ся 8 Него, й зневажати муть Його, й плювати муть на Него, г
33. і бивши убють Його; а третьогодня воскресне.
34. А вони нічого того не зрозуміли; й було слово се закрите від них, і не розуміли глаголаного.
35. Стало ся ж, як наближав ся доЄрихона, один слїпий сидів при дорозі просячи;
36. чувши ж, що народ йде мимо,спитав, що б се було.
37. Сказали ж йому, що Ісус Назарянин іде мимо.
38. І покликнув, кажучи: Ісусе, сину Давидів, помилуй мене.
