95
Євангелия від сьв. Луки 5. 6.
ще й Отцем своїм зве Бога, рівним себе ставлячи Богу.
19. Оввав ся ж Ісус і рече їм: Істино, істино глаголю вам: Не може Син нїчого робити від себе, коли не бачить, що Отець те робить: що бо Той робить, те й Син так само робить.
20. Отець бо любить Сина, і все показує Йому, що сам робить; і більші сих покаже Йому діла, щоб ви дивувались.
21. Бо, як Отець воскрешав мертвихі оживлює, так і Син, кого хоче, оживлює.
22. Бо Отець і не судить нікого, асуд увесь дав Синові,
23. щоб усї шанували Сина, як шанують Отця. Хто не шанує Сина, не шанує Отця, що післав Його.
24. Істино, істино глаголю вам: Що,хто слухає слово моє і вірує Пославшому мене, має життє вічнє, і на суд не прийде, а перейде від смерти в життє.
25. Істино, істино глаголю вам: Щоприйде час, і нинї єсть, що мертві почують голос Сина Божого, й почувши оживуть.
26. Бо, як Отець має життє в собі,так дав і Синові життє мати в собі,
27. і власть дав Йому і суд чинити;бо Він Син чоловічий.
28. Не дивуйтесь сьому, бо прийдечас, що в гробах почують голос Його,
29. і повиходять: которі добро робили, в воскресеннє життя, а которі 8Л0 робили, в воскресеннє суду.
30. Не можу я робити від себе нїчого: як чую, суджу; і суд мій праведний ; бо не шукаю волї моєї, а волї пославшого мене Отця.
31. Коли я сьвідкую про себе, сьвідченнє моє не правдиве.
32. Инший єсть, хто сьвідкує промене; і я знаю, що правдиве сьвідченнє, котре про менеосьвідкує.
33. Ви посилали до Йоана, й свідкував правді.
34. Я же не від чоловіка сьвідченнєприймаю, а глаголю се, щоб ви спаслись.
35. Той був сьвітильник горючий ісьвітючий; ви ж хотїли повеселитись на часину сьвітлом його.
36. Я ж маю сьвідченнє більше Йоанового: дїла бо, що дав мені Отець, щоб їх скінчити, ті діла, що я роблю, сьвідкують про мене, що Отець мене післав.
37. І пославший мене Отець самсьвідкував про мене. Анї голосу Його не чули ви ніколи, анї виду Його не бачили;
38. і слова Його не маєте пробуваючого в вас; бо кого післав Він, тому ви не віруєте.
39. Прослідіть писання; бо ви думаєте в них життє вічнє мати; й ті сьвідкують про мене.
40. Та не хочете прийти до мене,щоб життє мати.
41. Чести від людей не приймаю.
42. Та я спізнав вас, що любови Божої не маєте в собі.
43. Я прийшов в імя Отця мого, і неприймаєте мене. Коли инший прийде в імя своє, того приймете.
44. Як ви можете вірувати, славуодин од одного приймаючи, а слави, що від одного Бога, не шукаєте?
45. Не думайте, що я обвинувачувас перед Отцем: є хто винуватить вас: Мойсей, що на него вповаєте.
46. Коли б ви вірували Мойсейові, вірували б менї; бо про мене той писав.
47. Коли ж його писанням не віруєте, як моїм словам вірувати мете?
Після сього пійшов Ісус на той бік моря Галилейського, Тивериядського.
2. І йшло за Ним багато народу, бобачили Його ознаки, що робив над недужими.
3. Зійшов же на гору Ісус, і сидївтам з учениками своїми.
4. Була ж близько пасха, сьвято Жидівське.
5. Знявши ж Ісус очі і побачивши,що багато народу йде до Него, рече до Филипа: Звідкіля купимо хлїба, щоб вони попоїли?
6. Се ж сказав, вивідуючи його, босам знав, що має роботи.
7. Відказав Йому Филип: За двістіденариїв хлїба не стане їм, щоб кожному 8 них хоч трохи досталось.
