117
Дїяння сьвятих Апостолів 2. 3.
я Господа перед очима завсїди, бо Він по правицї в мене, щоб я не захитав ся.
26. Тим звеселилось серце мов, і врадїв язик міЗ; ще ж і тїло мов оселить ся в надїї.
27. Бо не зоставиш душі моєї в пеклї, анї даси сьвятому Твоєму видїти
28. Обявив вси менї дороги життя;сповниш мене радощами перед лицем Твоїм.
29. Мужі брати, дайте говорити явно до вас про праотця Давида, що вмер і поховано його, і гріб його у нас до сього дня.
30. Бувши ж пророком і знавши,що клятьбою клявсь йому Бог, що з плоду поясницї його по тілу підійме Христа сидіти на престолї його,
31. предвидївшн, глаголав провоскресеннв Христове, що душа Його не зоставлена в пеклї, а тїло не видїло
о
32. Сього Ісуса воскресив Бог; Йому всї ми сьвідки.
33. Правицею ж Божою вознісшисьі обітуваннв сьвятого Духа прийнявши від Отця, злив се, що ви тепер бачите і чувте.
34. Бо Давид не зійшов на небеса;глаголе ж сам: Рече Господь Господеві моєму: Сиди по правицї в мене,
35. доки положу ворогів Твоїх підніжком ніг Твоїх.
36. Твердо ж нехай гнав ввесь дімІзраїлїв, що Господом і Христом зробив Його Бог, сього Ісуса, котрого ви розняли.
37. Почувши ж се, помякли серцем,і казали до Петра та до инших апостолів : Що ж робити нам, мужі брати?
38. Петр же рече до них: Покайтесь,і нехай охрестить ся кожен з вас в імя Ісуса Христа на оставленнв гріхів, і приймете дар сьвятого Духа.
39. Для вас бо обітниця, і для дїтейваших, і для всїх далеких, скільки їх покличе Господь Бог ваш.
40. 1 иншими многими словами свідкував і напоминав, глаголючи: Спасайте себе 8 сього ровворотного кодла.
41. Хто ж залюбки прийняв словойого, охрестились; і пристало того дня душ ТИСЯЧ 80 три.
42. Пробували ж у науці апостолській, і в общинї, і в ламанню хлїба, і в молитвах.
43. Був же на кожній душі страх, ібагато чудес і овнак робилось через апостолів.
44. І всї віруючі буди вкупі, і всебуло в них спільне;
45. і продавали маєтки та достатки,і ділили їх на всіх, як кому було треба.
46. І що-дня пробували одностайнов церкві, і ламлючи по домах хлїб, приймали харч в радості і простоті серця,
47. хвалячи Бога й маючи ласку увсього народу. Господь же прибавляв спасенників у церкву що дня.
Петр та Йоан ійшли вкупі до церкви на молитву о девятій годині.
2. І несено одного чоловіка, що бувкривий від утроби матери своєї, котрого кладено що дня перед церковними дверима, званими Гарними, просити милостинї в тих, що входили в церкву.
3. Побачивши він Петра та Йоана,що хотіли ввійти в церкву, просив милостинї. Споглянувши ж Петр на него з Йоаном, рече: Подивись на нас.
5. Він же дивив ся пильно на них,сподіваючись що від них прийняти.
6. Рече ж Петр: Срібла та золота нема в мене; що ж маю, се тобі даю. В імя Ісуса Христа Назорея встань і ходи.
7. І, взявши його за праву руку, звівугору, і зараз його ноги й коліна окрепились,
8. і підскочивши, став та ходив, іввійшов із ними в церкву, походжаючи, та скачучи, та хвалячи Бога.
9. І видів його ввесь народ ходячогой хвалячого Бога.
10. А знали його, що се той, що длямилостинї сидів коло Гарних дверей церковних, і сповнили ся страхом і дивом над тим, що сталось йому.
11. Як же держав ся сцїлений кри
