120
Дїяння сьвятих Апостолів 5.
цї, знайшли її мертву, й винісши, поховали коло чоловіка її.
11. І обняв страх великий усю церкву і всїх, що чули про се.
12. Руками ж апостолськими діялисьовнаки й чудеса в народі многі ( і були однодушні всї в ходнику Соломоновім.
13. З инших же ніхто не важив сяприставати до них, тільки величав їх народ.
14. І прибувало все більш віруючиху Господа, — множество чоловіків і жінок.)
15. Так що виносили на улицї недужих, і клали на постелях та ліжках, щоб як ійти ме Петр, хоч тінь отінила кого з них.
16. Сходилось же множество з околичних городів у Єрусалим, приносячи недужих та мучених від нечистих духів, і всї сцїлялись.
17. Уставши ж архиерей і всї, щоз ним (тодішня вресь Садукейська), сповнились завистю,
18. і наложили руки свої на апостолів, та й посадили їх у громадську темницю.
19. Ангел же Господень одчинив уночі двері темничні, і вивівши рече:
20. Ійдїть, і ставши промовляйте вцеркві до народу всі слова життя сього.
21. Вислухавши ж ввійшли вранцїв церкву, та й навчали. Прийшовши ж архиерей і ті, що з ним, скликали раду і всю старшину синів Ізраїлевих, і післали в вязницю привести їх.
22. Слуги ж прийшовши, не знайшли їх у темниці, і вернувшись, оповіли,
23. говорячи: Що темницю внайшлими вамкнену в усякою осторожністю і сторожів знадвору стоячих перед дверима, та відчинивши, нікого в середині не знайшли.
24. Почувши ж слова сї священикі старшина церковний та архиереї, сумнівались, що б воно таке було.
25. Прийшовши ж один, сповістивїх, кажучи: Що ось чоловіки, що ви повкидали в темницю, стоять у церкві і навчають народ.
26. Тодї прийшовши старшина зслугами, привели їх без примусу; боялись бо народу, щоб не покаменував їх.
27. І привівши їх, поставили передрадою; і спитав їх архиерей,
28. кажучи: Чи не заказом же заказувано вам навчати в імя се? І ось сповнили ви Єрусалим наукою вашою, і хочете навести на нас крон Чоловіка того.
29. Оввав ся ж Петр і апостоли, ірекли: Більше треба коритись Богу, нїж людям.
30. Бог отцїв наших підняв Ісуса,що Його ви вбили, повісивши на дереві.
31. Сього підняв Бог правицею своєю в Князя і Спаса, щоб дати покаянне Ізраїлеві і оставленне гріхів.
32. І сьвідки Його в словах сих мий Дух сьвятий, котрого дав Бог ти*, хто корить ся Йому.
33. Вони ж почувши запалали гнівом, і радились, щоб повбивати їх.
34. Уставши ж у раді один Фарисей,на ймя Гамалиїл, учитель закону, поважаний від усього народу, звелів на часину вивести апостолів,
35. і каже своїм: Мужі Ізраїлські,вважайте на людей сих, що маете робити.
36. Бо перед сими днями встав бувТевда, кажучи, що він хтось такни; до него пристало число людей з чотириста; його вбито, і всї, хто слухав його, розійшлись і обернулись у ніщо.
37. Після сього встав був Юда Галилейський під час переписі, і потяг за собою доволі народу. І сей загинув, і всі, хто слухав його, розсипались.
38. А тепер кажу вам: Відступіть сявід людей сих і оставте їх; бо коли від людей рада ся або діло се, то обер* неть ся в ніщо;
39. коли ж від Бога, то не здодїєтейого знівечити, та щоб іще й противниками Божими не вробитись вам.
40. Послухали ж його, і, покликавши апостолів та побивши, ваказали їм говорити в імя Ісусове, та й відпустили їх.
41. Вони ж пішли веселі з перед ради, що за імя Його удостоїлись бути зневаженими.
42. І по всяк день не переставали
