125
Дїяння сьвятих Апостолів 9.
10. Був же один ученик у Дамаску,на ймя Ананїя; і рече йому Господь у видїннї: Ананїе! Він же каже: Ось я, Господи.
11. Господь же до него: Уставши,йди на улицю, що зветь ся Простою, та й пошукай у Юдиній хаті Тарсянина, на ймя Савла; ось бо він молить ся,
12. І видїв (Савло) у видїннї чоловіка, на ймя Ананїю, що (нїби) ввійшов і положив руку на него, щоб прозрів.
13. Відказав же Ананїя: Господи, ячув од многих про чоловіка сього, скільки він зла заподіяв сьвятим твоїм у Єрусалимі;
14. і тут мав власть од архивреїввязати всїх, хто прививав імя Твов.
15. Рече ж до него Господь: Іди, босей у мене вибрана посудина, щоб нести ймя моє перед поган, і царів і синів Івраїлевих:
16. я бо покажу йому, скільки мусить він ва ймя мов терпіти.
17. ІІійшовпш Ананїя, ввійшов у господу та, положивши на него руки, рече: Савле брате! Господь Ісус, що явивсь тобі в дорозї, котрою йшов еси, післав мене, щоб ти проврів і сповнив ся Духом сьвятим.
18. І зарав ів очей йому, мов би луска, спало, і проврів того часу, та й вставши, охрестив ся.
19. І прийнявши їжу, покрепив ся.Був же Савло в учениками, що в Дамаску, днів кілька.
20. І варав проповідував по школахХриста, що се Син Божий.
21. Дивувались же усї, хто чув, іказали: Чи се не той, що погубляв у Єрусалимі прививаючих се імя, та й сюди на те прийшов, щоб, ввязавши їх, вести до архивреїв?
22. А Савло вбивавсь у силу та всилу, й перемагав Жидів, що жили в Дамаску, доводячи, що се Христос.
23. Як же сповнилось доволі днїв,вмовили ся Жиди, вбити його.
24. Довідав ся ж Савло про вмову їх.А вони стерегли воріт день і ніч, щоб його вбити.
25. Взявши ж його ученики в ночі,спустили через мур у коші.
26. Прийшовши ж Савло в Єруса- \лим, пробував пристати в ученики; та всі боялись його, не діймаючи віри, що він ученик.
27. Варнава ж, прийнявши його, повів до апостолів, і розповів їм, як він дорогою видів Господа, і як він глаголав йому, та яй у Дамаску одважно проповідував імя Ісусове.
28. І ввіходив і виходив в ними вЄрусалимі. &9. І одважно проповідував імя Господа Ісуса й розмовляв і вмагав ся в Єленянами; вони ж лагодились убити його.
30. Довідавшись же брати, привелийого в Кесаршо, та й вислали його в Тарс.
31. Церкви ж по всій Юдеї і Галилеї і Самариї мали впокій, будуючись і ходячи в страсї Господнім, а потіхою сьвятого Духа намножувались.
32. Стало ся ж, як переходив Петрусї, прийшов і до сьвятих, що проживали в Лиддї.
33. Знайшов же там одного чоловіка, на ймя Єнея, що на ліжку лежав вісім років, будучи ровслабленим.
34. І рече йому Петр: Єнею, овдоовлюв тебе Ісус Христос; устань, та постели собі. І зарав устав.
35. І бачили його всї, що жили вЛиддї та в Саронї, котрі навернулись до Господа.
36. Була ж в Иоппиї одна учениця,на ймя Тйвита, що перекладом вветь ся: Сарна. Ся була повна добрих учинків і милостині, що робила.
37. Стало ся ж, що тими днями занедужавши, вмерла вона. Обмивши ж її, положили в гірницї.
38. Як же бливько була Лидда відЙоппиї, то ученики, почувши, що Петр там, післали двох чоловіків до него, просячи, щоб не вагаявсь прийти до них.
39. Устав же Петр, та й пійшов вними. Як же прийшов, повели його в гірницю; і обступили його всї вдовиці*, плачучи й показуючи одежу й шматтв, що їм посправляла, бувши в ними, Сарна.
40. Випровадивши ж Петр усїх іприклонивши колїна, молив ся, і, обернувшись до тїла, рече: Тавито,
